Розділ «ЧАСТИНА III ТЕМНИЙ ЛІС»

Дін І відплив убік і почав щось шукати в відсіку. Незабаром він повернувся, тримаючи в руці геологічний молоток. Мабуть, його забули після збору зразків мінералів. Перш ніж офіцери встигли зреагувати, фізик розмахнувся і вдарив ним по дзеркальній поверхні. Пролунав чистий, мелодійний дзвін, наче удар зробили по нефритовій пластині [44]. Дзвін почув лише Дін І — звук поширився по його тілу. Троє інших, оточені вакуумом, нічого не чули. Ручкою молотка фізик вказав на місце удару, і Сіцзи піднесла до нього свій мікроскоп.

Під збільшенням в десять мільйонів разів дзеркало зонда залишалося таким же гладким.

Дін І пригнічено відкинув молоток в сторону і глибоко задумався. Троє офіцерів — і мільйон чоловік екіпажу флоту — не зводили з нього очей.

— Так ось чому зонд підтримує температуру абсолютного нуля! — здогадалася Сіцзи. Двоє колег теж зрозуміли, до чого хилить Дін І. При звичайній щільності матерії відстань між ядрами атомів досить значна. Закріпити їх на місці не легше, ніж з'єднати штирями Сонце і всі планети в жорстку систему.

— Яка ж фізична взаємодія здатне на таке?

— Лише одна: сильна ядерна взаємодія [45]. — Крізь шолом скафандра офіцери побачили, що на чолі Діна виступив піт.

— Але ж це неможливо, як неможливо збити з неба місяць, стріляючи в нього з лука!

— Так! А їм це вдалося! "Сльозинка божої матері", говорите? — Дін І холодно розсміявся. Дослідників охопив озноб, коли вони почули його сміх — вони зрозуміли, про що говорить фізик. Крапля зовсім не була тендітною, як застигла сльозинка. Зовсім навпаки — її міцність в сотні разів перевищувала твердість найтвердішого матеріалу в Сонячній системі! Всі відомі людині речовини в порівнянні з цією були не міцніші паперу. Крапля могла наскрізь пробити Землю, не отримавши жодної подряпини.

— Тоді… навіщо ж вона тут? — розгублено запитав підполковник.

— Хто знає? Можливо, це всього лише демонстрація. Але він приніс нам не ту звістку, яку ми очікували. — Дін І відвернувся від зонда.

— Про що ви?

— "Коли я знищу вас, що вам до того?"

Запанувала коротка мовчанка, поки три офіцери і мільйони людей на кораблях флоту міркували над їх змістом. І тут раптом Дін І неголосно сказав:

— Тікайте!

Потім він підняв руки і хрипко крикнув:

— Дурні діти! Та втікайте ж!

— Куди втікати? — запитала перелякана Сіцзи.

Ще через пару секунд здогадався підполковник. Як і Дін І, він відчайдушно закричав:

— Флот! Евакуюйте флот!

Але було занадто пізно. Найсильніші перешкоди забили канал радіозв'язку. Картинка з борту "Богомола" згасла, і флот не почув останнього донесення підполковника.