Розділ «ЧАСТИНА III ТЕМНИЙ ЛІС»

— По-іншому не вийшло б. Офіцери і рядові рознесли б вашу каюту вщент. А якби ви включили "тягу чотири", то вбили б усіх. Тому переслідувачі і не підходять ближче.

Він не відповів. Перегорнувши сторінку, він продовжив писати.

— Ви б так не вчинили, вірно? — тихо запитала вона.

— Вам і в голову не могло прийти, що я зроблю те, що зробив. — Він на пару секунд замовк, а потім продовжив: — Люди мого часу мислять інакше, ніж ви.

— Але ж ми не вороги!

— Не існує постійних ворогів і постійних союзників. Постійний лише обов'язок.

— Тоді ваш песимізм щодо війни необгрунтований. Трисоляріс продемонстрував, що прагне до переговорів. Об'єднаний флот Сонячної системи вийшов на перехоплення зонда. Війна закінчиться перемогою людства!

— Я знайомий з новинами.

— І ви як і раніше наполягаєте на поразництві і ескапізмові?

— Так.

Капітан в роздратуванні потрясла головою:

— Ви й справді думаєте не так, як ми. Наприклад, ви з самого початку знали, що ваш план провалиться, оскільки "Природний відбір" заправлений лише на двадцять відсотків і його неодмінно наздоженуть.

Чжан Бейхай відклав олівець і спокійним, як вода, поглядом подивився на співрозмовницю крізь вікно в стіні каюти.

— Ми всі тут солдати. Але чи знаєте ви, в чому полягає головна відмінність між солдатами минулого і вами? Ви плануєте свої дії, обчислюючи їх можливий результат. А ми виконуємо свій обов'язок незалежно від результату. Мені було дано єдиний шанс, і я ним скористався.

— Ви просто себе заспокоюєте.

— Ні. Такий мій характер. Дунфан, я не очікую від вас розуміння. Все-таки нас розділяють два століття.

— Добре, ви виконали свій обов'язок, але ваша ескапістська витівка безнадійна. Зупиніться!

Він посміхнувся і опустив очі на блокнот.

— Ще рано. Мені потрібно все записати. Все, що сталося за ці два століття — це допоможе тим небагатьом розсудливим, які будуть жити в наступні два століття.

— Ви ж можете продиктувати для комп'ютера!