Розділ «ЧАСТИНА III ТЕМНИЙ ЛІС»

Але дехто не піддався загальної ейфорії. Ло Цзи був з цих людей. Оглядаючи натовп, він примітив ще одного зберігаючого холоднокровність чоловіка. Осторонь від присутніх, притулившись до опори величезного голографічного екрану і покурюючи цигарку, стояв і байдуже дивився на гуляк Ши Цян.

Ло Цзи підійшов до нього і запитав:

— Що ти…

— А, хлопче, привіт. Я тут на роботі. — Та Ши вказав на море людей. — Від веселощів до нещастя один крок. Того й чекай що-небудь станеться, саме час. Пам'ятаєш виступ пана Дунга цього ранку? Якби я не підсунув натовпові під руку помідори, його закидали би камінням.

Ши Цяна недавно призначили начальником поліції селища Нове Життя-5. Пробудженим здавалося дивним, що когось із Азіатського флоту, тобто не громадянина Китаю, взяли на офіційну урядову посаду. Втім, своєю роботою він заслужив визнання жителів.

— Та й взагалі, я рідко пускаюсь в танок хоч з якого приводу, — додав він, ляскаючи Ло Цзи по плечу. — Як і ти, друже.

— Як і я, — кивнув Ло Цзи. — Я взагалі рідко захоплювався картинами райдужного майбутнього. І завжди вважав за краще "тут і зараз". У мене і у майбутнього немає нічого спільного, хоча мене і заштовхали на деякий час в месії. Можливо, тепер мені воздасться за постійне життя одним днем. Гаразд, я пішов спати. Віриш чи ні, Та Ши, але мені сьогодні вдасться заснути!

— Піди поговори з колегою. Він тільки що прибув. Перемога людства може його не порадувати.

Ло Цзи трохи розгубився, почувши ці слова. Але, подивившись на зазначеного Ши Цяном чоловіка, він з подивом упізнав колишнього Відвернутого, Білла Хайнса. Той стояв з попелясто-сірим обличчям, ніби в трансі, недалеко від Ши Цяна. Тільки тепер він помітив Ло Цзи. Вони обнялися; Ло Цзи відчув, що Хайнс тремтить від слабкості.

— Я приїхав, щоб зустрітися з тобою, — сказав Хайнс. — Лише ми двоє, покидьки історії, здатні зрозуміти один одного. Але я боюся, що навіть ти не зрозумієш мене.

— Що трапилося з Кейко?

— Пам'ятаєш кімнату медитації в будівлі Генеральної Асамблеї ООН? Там рідко хто з'являвся. Лише туристи заглядали час від часу… Пригадуєш блок залізної руди? Вона лягла на нього і здійснила сеппуку.

— Ох…

— Перед смертю вона прокляла мене, сказавши, що моє життя буде гірше смерті, оскільки на мені ментальний друк пораженця, в той час як людство перемагає. Вона не помилилася. У мене все болить. Звичайно, я радий перемозі, але не здатний повірити в неї. У моїй свідомості ніби два гладіатора б'ються. Повірити в перемогу набагато складніше, ніж повірити в те, що вода не отруйна.

Ло Цзи і Ши Цян організували кімнату для Хайнса, а потім Ло Цзи повернувся в свою і незабаром заснув. Йому знову снилися Чжуан Янь і дочка. Коли він прокинувся, у вікно світило сонце, а у селищі тривало свято.

"Природний відбір" зі швидкістю один відсоток від світлової летів від Юпітера до орбіти Сатурна. Позаду корабля маленькою крапкою сяяло Сонце, а попереду розгорявся Чумацький Шлях. Курс вів в сторону сузір'я Лебедя; в просторі відкритого космосу швидкість не відчувалася. Якби поблизу знайшовся спостерігач, йому здалося би що "Природний відбір" завис в порожнечі. Для людини всередині корабля рух у Всесвіті зупинився, і корабель завмер між Сонцем і Чумацьким Шляхом. Час припинив свій хід.

— Ви зазнали невдачі, - заявила Дунфан Яньсюй Чжан Бейхаю. Весь екіпаж, крім них двох, як і раніше був в стані занурення. Чжан Бейхай не покидав замкненої сферичної каюти; Дунфан Яньсюй не могла увійти і була змушена розмовляти через інтерком. Частина стіни залишалася прозорою, і вона бачила плаваючу в центрі приміщення людину, яка викрала найпотужніший бойовий корабель людства. Чжан Бейхай схилив голову, збираючись щось записати в блокнот. Перед ним висіла панель управління, на якій висвічувалася готовність до режиму "тяга чотири". Потрібно тільки натиснути одну кнопку. Навколо нього плавали кілька куль дихальної рідини, які він ще не встиг прибрати. Його військова форма вже просохла, але складки на ній надавали Чжан Бейхаю втомленого вигляду, від чого здавалося, ніби він разом постарів.

Він проігнорував питання і продовжив писати, нахиливши голову.

— Переслідувачі знаходяться в 1,2 мільйона кілометрів від нас, — додала Дунфан.

— Знаю. — Чжан Бейхай не підняв голови. — Ви прийняли мудре рішення, залишивши екіпаж в стані сну.