Розділ «ЧАСТИНА III ТЕМНИЙ ЛІС»

Нарешті Ло Цзи вдалося втрутитися в розмову:

— Чи всі пробуджені живуть в старому місті?

— Звичайно ж ні! Вони живуть за містом — тут занадто багато пилюки. Але основна причина в тому, що тут просто нема чого робити. Зрозуміло, не варто занадто віддалятися від підземного міста — нам потрібна енергія.

— А чим ви тут займаєтеся? — запитав Ши Цян.

— Сам подумай. Чим таким ми можемо займатися, що недоступно діточкам? Фермерським господарством! — Ши Сяомін, як і інші пробуджені, звик називати сучасних людей "діточками".

Автомобіль перетнув кордон міста і покотив на схід. Шар пилу на дорозі став тоншим, появився бетон автостради. Ло Цзи упізнав її — це була стара дорога між Пекіном і Шицзячжуанем. По боках лежали гори піску, між якими проглядали старі споруди. Рівнини північного Китаю перетворилися на пустелю. Однак в невеликих оазисах, оточених рідкісними гайками, жевріло життя. Ши Сяомін сказав, що це селища пробуджених.

Вони повернули до одного такого оазиса — маленького містечка, захищеного від піску кільцем дерев. Ши Сяомін повідомив, що воно називається Нове Життя-5. Ло Цзи вийшов з машини, і йому здалося, що час відкотився назад: перед ним височіли ряди шестиповерхових будинків; на майданчиках перед будинками старі люди грали на кам'яних столиках в шахи; матусі возили дітей в колясках; зграйка хлопчаків грала в футбол на галявині, де ріденька травичка ледь пробивалася крізь пісок…

Ши Сяомін жив на шостому поверсі. Його дружина була на дев'ять років молодшою за нього; вона лягла в гібернацію в 21-му році Кризи через рак печінки. Тепер вона була абсолютно здорова. Їх синові виповнилося чотири роки, і він називав Ши Цяна дідусем.

Дорогих гостей зустріли розкішним обідом: натуральними овочами, курятиною і свининою з довколишніх ферм і навіть самогоном. До столу запросили трьох сусідів; вони, як і Ши Сяомін, лягли в гібернацію досить рано, коли процедура коштувала дорого і була по кишені лише вершкам суспільства. Тепер же, після більше ста років, вони всі стали звичайними людьми. Ши Сяомін представив одного сусіда як Чжан Яня, онука Чжан Юаньчао — тієї людини, яку він обшахрував в давно минулі часи.

— Пам'ятаєш, як ти змусив мене повернути вкрадені гроші? Я почав, як тільки звільнився. Так я і зустрівся з Янем. Він тоді закінчив коледж. Ми підхопили ідею двох його сусідів, відкрили похоронне бюро і назвали фірму "Високо і глибоко". "Високо" — це похорони в космосі. Спочатку ми запускали в Сонячну систему урни з прахом, а пізніше відправляли тіла цілком. За хорошу плату, звичайно. А "глибоко" — це похорони під землею, в шахтах. Спершу ми використовували занедбані штольні, а потім організували свої власні шахти — з огляду на те, що вони заодно можуть захистити могилу від цікавих трисоляріан.

Чжан Янь виявився трохи старшим — на вигляд йому було років п'ятдесят чи шістдесят. Ши Сяомін пояснив, що Яна розбудили раніше, він прожив понад тридцять років, а потім знову ліг в гібернацію.

— А які тут у нас права? — поцікавився Ло Цзи.

— Такі ж, як і в спальних районах сучасних міст, — відповів Ши Сяомін. — Ми вважаємося віддаленим приміським районом, і у нас є вся належна адміністрація. Тут живуть не тільки пробуджені. Є й сучасні люди, та й з міста приїжджають, щоб відпочити.

Чжан Янь приєднався до розмови:

— Ми називаємо сучасних "стінотиками" — вони коли приїжджають, то вічно тикають за звичкою в стіни, щоб що-небудь увімкнути.

— Значить, тут непогано живеться? — запитав Ши Цян.

Всі підтвердили, що непогано.

— Але з дороги я бачив ваші поля. Невже вам вистачає виручки з врожаю?

— А чому ні? Сьогодні натуральні продукти — розкіш. Уряд дуже добре ставиться до пробуджених. Можеш жити в комфорті на одну допомогу, навіть якщо нічим не займаєшся. Адже людина не може сидіти склавши руки! Якщо хто скаже, що всі, хто пробудився просто природжені фермери, то це буде нісенітницею. Ніхто з нас раніше не був фермером; але це все, чим ми можемо зайнятися.

Бесіда незабаром перейшла до історії двох минулих століть.