Розділ «ЧАСТИНА III ТЕМНИЙ ЛІС»

Ши Цян метнувся на кухню за ножем і кілька разів полоснув по щупальцях, а потім руками відірвав їх від шиї жертви. Коли звільнений Ло Цзи повалився з дивана на підлогу, по яскраво освітлених подушках побігли повідомлення про помилки.

— Скільки разів за сьогодні я врятував тобі життя, хлопче? — запитав Ши Цян, розтираючи руки.

— Це буде… шостий, — прохрипів Ло Цзи. Його знудило на підлогу. Він притулився було до дивана, але тут же різко відсторонився, ніби вдарений струмом, не знаючи, до чого тепер можна безпечно доторкатися.

— Коли ж я стану таким швидким і спритним, як ти, і навчуся рятуватися самотужки?

— Напевно, ніколи, — відповів Ши Цян. З'явився робот-пилосос і прибрав з підлоги блювоту.

— Тоді я труп! У цьому шаленому світі мені не вижити!

— Не все так погано. По крайній мірі я почав дещо розуміти. Коли перший замах провалився за ним послідувало ще п'ять. Це не професіоналізм — це дурість! Хтось припустився помилки, щось пішло не так… Нам слід негайно зв'язатися з поліцією. Ми не можемо чекати, поки вони розберуться з усіма цими інцидентами.

— Що пішло не так? Хто допустив помилку? Та Ши, пройшло двісті років! Поліцейські шаблони з нашого часу тут не працюють!

— Ще й як працюють, хлопче. Дещо в нашій справі не змінюється, яка б епоха не стояла на дворі. А хто допустив помилку… а звідки мені знати! Я навіть не впевнений, що це "хтось", а не "щось"…

У двері подзвонили. Ши Цян відкрив; за дверима стояли кілька людей. Вони носили цивільний одяг, але Ши Цян зрозумів, хто вони, перш ніж їх начальник пред'явив посвідчення.

— Ти дивися, в суспільстві збереглися справжні патрульні! Заходьте, панове офіцери!

Троє увійшли в квартиру, а двоє залишилися зовні охороняти двері. Командир групи, тридцятирічний поліцейський, оглянув кімнату. Так само, як Ши Цян і Ло Цзи, він не користувався картинками на одязі, що відразу привабило приятелів до нього. Він говорив чистою "старою" китайською, без домішок англійських слів.

— Мене звуть Го Чженмін, я офіцер Бюро громадської безпеки, служу в відділі цифрової реальності. Прошу вибачення за таке пізнє прибуття. Ви стали жертвою халатності. Останній такий випадок був зареєстрований п'ятдесят років тому.

Він вклонився Ши Цяну:

— Моє шанування панові старшому офіцеру! Такі здібності, як у вас, сьогодні рідко зустрічаються у поліцейських.

Ло Цзи і Ши Цян помітили, що поки офіцер Го Чженмін представлявся, в квартирі погасли всі інформаційні панелі. Схоже, весь лист відключили від перенасиченого інформацією світу зовні. Двоє інших поліцейських вже приступили до роботи. Вони тримали річ, яку Ло Цзи вже й забув, коли бачив, — портативний комп'ютер. Ось тільки був він не товстіший за аркуш паперу.

— Вони займаються установкою брандмауера для всього листа, — пояснив офіцер Го. — Ви тепер в цілковитій безпеці. Я також гарантую компенсацію від міського відділення Бюро.

— Сьогодні, - підрахував на пальцях Ши Цян, — нам вже чотири рази гарантували компенсацію.

— Знаю. Безліч чиновників з різних служб вже звільнили через ці інциденти. Я молю вас про співпрацю, щоб не піти слідом за ними. Заздалегідь вдячний! — Поліцейський знову вклонився.

— Я вас розумію, — відповів Ши Цян, — мені доводилося бути на вашому місці. Хочете, щоб ми розповіли вам всі подробиці?