Розділ «ЧАСТИНА III ТЕМНИЙ ЛІС»

— Та Ши, схоже, весь світ налаштований проти мене. Але ж він мені подобався!

Ши Цян розглядав свою тарілку. Нарешті він сказав:

— Є у мене парочка ідей…

Він підняв очі і налив Ло Цзи чарку.

— Не турбуйся. Я все поясню пізніше.

— Вип'ємо тоді за цей самий момент! За життя одним днем! Навіть однією годиною, — підняв чарку Ло Цзи. — І за твого сина!

— З тобою все гаразд? — посміхнувся йому Ши Цян.

— Я вже побував рятівником людства. Мене ніщо не злякає. — Ло Цзи знизав плечима і випив. Негайно ж поморщився від смаку. — Це що, ракетне паливо?

— Я в захопленні від тебе, хлопче, — Ши Цян підняв великий палець. — І завжди захоплювався.

Квартира Ши Цяна знаходилася біля вершини дерева. Вона була просторою, обладнаною всім необхідним для комфорту. У ній навіть були спортзал і невеликий сад з фонтаном.

— Тимчасове житло, — пояснив він. — Від флоту. Вони запевнили, що моєї пенсії вистачить на квартиру краще.

— Тепер у всіх такі величезні квартири?

— Мабуть. З такою багатоярусною архітектурою простір використовується краще. Один великий лист — це як цілий будинок в нашу епоху. Але не забудь, що людей після Великого розколу стало менше. Набагато менше.

— Стривай, Та Ши, ти ж громадянин флоту — космічної держави!

— Я туди не збираюся. Адже я вже на пенсії.

У цій квартирі очі Ло Цзи нарешті змогли відпочити — більшість інформаційних вікон тут не працювали. Лише в парі місць на стінах і підлозі мерехтіли різнокольорові сполохи. Ши Цян натиснув ногою на місце управління на підлозі, і одна стіна стала прозорою, розкриваючи перед очима друзів панораму нічного міста. Підземний Пекін постав сліпучим гігантським лісом новорічних ялинок, серед яких звивалися транспортні потоки.

Ло Цзи попрямував до дивана — той на дотик виявився твердим, як камінь.

— На ньому можна сидіти? — запитав він.

Після ствердного жесту Ши Цяна він обережно присів — і відчув щось схоже на занурення в м'яку глину. Подушки дивана прийняли форму тіла і м'яко обійняли його.

Ло Цзи згадав, як двісті років тому мріяв про щось подібне, лежачи на моноліті з залізної руди, що стояв в кімнаті медитації в будівлі Генеральної асамблеї ООН. Його мрії стали реальністю.