Розділ «ЧАСТИНА III ТЕМНИЙ ЛІС»

— Яка нав'язлива ідея? Ану давай, розказуй!

— Це довга розмова. Та й що в ньому толку… Ти ж напевно стикався по роботі з хворими манією переслідування? Кому охота вислуховувати їх марення…

Ло Цзи методично роздирав сигаретну пачку на клаптики. Екран більше не діяв, але уривки, що лежали невеликою купкою, спалахували різними кольорами і тут же гасли.

— Гаразд. Поговоримо про приємне. Мій син живий.

— Що? — Ло Цзи підскочив від несподіванки.

— Я сам дізнався пару днів назад. Він мене знайшов. Ми ще не зустрічалися, тільки поговорили по телефону.

— Він не…

— Я не знаю, скільки він відсидів, але як тільки звільнився, то ліг в гібернацію. Він сказав, що відправився в майбутнє, щоб побачити мене. Поняття не маю, звідки у нього взялися на це гроші. Зараз він на поверхні, але завтра приїде сюди.

Ло Цзи рішуче встав і змахнув на підлогу шматки паперу, які ще переливалися різними кольорами.

— Та Ши, за це треба випити!

— Треба — значить, вип'ємо. Пійло в цю епоху огидне, але збиває з ніг нітрохи не гірше, ніж раніше.

Принесли їжу. Ло Цзи не впізнав жодної страви. Ши Цян пояснив:

— Не чекай смачненького. У деяких ресторанах готують з натуральних продуктів, але деруть три шкури. Ось приїде Сяомін, тоді і поїмо по-людськи.

Увагу Ло Цзи привернула нереально красива офіціантка. Ло Цзи зауважив, що у інших офіціантів, які плавно ковзають між столами, така ж ідеальна зовнішність.

— Ей, не витріщайся, як ідіот! Це все підробки. — Ши Цян навіть не дивився на неї.

— Роботи? — перепитав Ло Цзи. Нарешті в цьому світі майбутнього знайшлося щось з наукової фантастики його дитячих років.

— Типу того.

— Що значить "типу того"?

Ши Цян показав на робота-офіціантку:

— Ця дурепа вміє лише розносити тарілки. Ходить по одному і тому ж шляху, як заведена. Дурні залізяки! Одного разу я сам бачив: столик тимчасово відсунули вбік, але ця лялька продовжувала тягати їжу на колишнє місце — і кидала її прямо на підлогу!