Розділ «ЧАСТИНА I ВІДВЕРНУТІ»

"Саме через такі викривлені вираження думок обмін інформацією в людському суспільстві, особливо в літературі, перетворюється на нерозв'язну головоломку. Наскільки мені відомо, ОЗТ знаходиться на межі колапсу.

— Тому що ти нас покинув. Подвійний удар був смертельним. Фракція редемпціоністів розвалилася; тільки адвентисти продовжують існувати як організація. Напевно ти і сам знаєш, що найбільш нищівним ударом був психологічний. Твоя відмова від нас означає перевірку наших членів на вірність Господу. ОЗТ відчайдушно потребує підтримки Господа для збереження цієї вірності.

"Ми не можемо дати вам технологію.

— Цього не буде потрібно, якщо ви продовжите передавати нам інформацію через Софоніємів.

"Природно. Але насамперед ОЗТ має виконати вкрай необхідний наказ, який ти щойно прочитав. Ми віддали його Евансу, перш ніж він загинув, і він передав його вам, але ви не змогли його розшифрувати.

Руйнівник згадав про лист на екрані комп'ютера і уважно прочитав його.

"Наказ досить простий для виконання, чи не так?

— Не занадто складний. І це правда так важливо?

"Було просто важливо. Зараз, через проект "Відвернутих", це життєво необхідно.

— Чому?

Відповідь прийшла не відразу.

"Еванс знав чому. Але він, мабуть, нікому не сказав. Він вчинив правильно. Нам пощастило. Тепер нам не потрібно тобі нічого пояснювати.

Руйнівник зрадів.

— Господь, ти навчився тримати язика за зубами! Це прогрес!

"Еванс багато чому нас навчив. Але ми як і раніше лише на початку шляху. Як він висловився, ми поки що на рівні вашої п'ятирічної дитини. Наказ, який він вам передав, містить один з тих прийомів, які ми не здатні зрозуміти.

— Ти маєш на увазі ось це? "Щоб не привернути уваги, тримайте в секреті, що це справа рук ОЗТ". Що ж, якщо мета важлива, то це природна вимога.

"Для нас це складний план.

— Добре. Я все виконаю саме так, як хотів Еванс. Господь, ми доведемо тобі свою відданість.

В одному далекому куточку океану інформації в Інтернеті був дальній кут, а в ньому був дальній кут… коротше, в найдальшій глибині найбільш віддаленого куточка ожив один з віртуальних світів.

У променях дивного, холодного світанку не з'явилося ні піраміди, ні будівлі ООН, ні маятника — нічого, крім величезної, суворої пустелі, схожої на гігантську плиту вимороженого металу.