Розділ «ЧАСТИНА I ВІДВЕРНУТІ»

— Твоє поразництво побудоване на раціональному фундаменті — або, принаймні, ти так вважаєш. Тому я не думаю, що хтось може розвіяти твої страхи. Я тут не для вибачень, У Юе. Я знаю, що ти не відчуваєш до мене ненависті через той інцидент.

— Я хотів би подякувати тобі, Бейхай. Ти витягнув мене звідти.

— Ти можеш повернутися до флоту. Робота буде якраз для тебе.

У Юе повільно похитав головою.

— Я вже подав документи — звільняюся з військової служби. Що б я робив, якби повернувся? Будівництво нових есмінців і фрегатів зупинено, і для мене більше немає місця у флоті. Сидіти в кабінеті в штабі? Нізащо. Крім того, я взагалі поганий солдат. Солдат, який згоден воювати тільки в переможній війні, не годиться в солдати.

— Нам не доведеться побачити ні перемоги, ні поразки.

— Але ти віриш в перемогу, Бейхай. Я дуже заздрю тобі, чесно кажучи. У наші дні така віра, як у тебе, — це верх щастя для військового. Ти й справді син свого батька.

— Чи є у тебе якісь плани на майбутнє?

— Ні. Я відчуваю себе так, ніби моє життя закінчилося. — У Юе показав на застиглий "Тан". — Ось як цей корабель, який закінчив свій шлях ще до його початку.

З боку верфі долинув низький гул, і "Тан" повільно почав рухатися. Авіаносець вирішили спустити на воду достроково, щоб звільнити док. Потім корабель на буксирі відведуть в інший док для утилізації. Коли гострий ніс "Тана" розрізав хвилю, Чжан Бейхай і У Юе відчули відгомін гніву в його масивному корпусі. Корабель енергійно входив в воду, піднімаючи величезну хвилю. Інші кораблі в порту розгойдувалися, ніби вітаючи його. "Тан" потроху просувався вперед, тихо радіючи обіймам моря. За своє коротке життя гігантський корабель принаймні один раз все-таки зустрівся з океаном.

У віртуальному світі "Трьох тіл" стояла глибока ніч. За винятком кількох вогників зірок, все було залито чорнильною темрявою. Не було видно навіть горизонту.

— Адміністратор, запустіть Еру Стабільності. Хіба ви не бачите, що у нас йдуть збори? — крикнув хтось.

Голос адміністратора йшов ніби з самого неба:

— Не можу. Ера задається випадково, алгоритмами базової моделі, її не можна запустити з консолі.

Інший голос з темряви вимовив:

— Тоді прискорте час і знайдіть яке-небудь стійке денне світло. Всього-навсього!

Світ замигтів, сонця забігали по небу. Незабаром біг часу сповільнився до нормального, і над світом загорілося одне стабільне сонце.

— Ось. Не знаю, чи надовго, — оголосив адміністратор.

Сонце освітлювало групу людей на рівнині; обличчя деяких було легко упізнати: цар Вень з дому Чжоу, Ньютон, фон Нейман, Арістотель, Мо-цзи, Конфуцій, і Ейнштейн. Стоячи віддалік, вони повернулись до Цинь Шихуанді, який розташувався на камені, поклавши свій величезний меч на плече.

— Я говорю не тільки від себе, — почав він. — Я виступаю від імені центрального керівництва, від імені Сімох.