Розділ «ЧАСТИНА I ВІДВЕРНУТІ»

— Я вже сказала — ставка на вашу кандидатуру пов'язана з величезним ризиком.

— Тоді ви маєте рацію.

— Я була права в тому, що ризикнула?

— Ні. Маєте рацію в тому, що мало на мене сподіваєтеся.

І він вийшов з кабінету, так і не попрощавшись. Знову в тому ж стані, в якому був після призначення Відвернутим, Ло Цзи в прострації брів коридором. Дійшовши до ліфта, він спустився в вестибюль на першому поверсі, вийшов з будівлі Секретаріату і ще раз опинився на площі Об'єднаних націй. Його оточила охорона; він кілька раз нетерпляче штовхався, але вони прилипли до нього, як магніти, і слідували за ним, куди б він не прямував. Час був денний; Ши Цян і Кент підійшли до нього посеред залитої сонцем площі і попросили або увійти назад в будівлю, або як можна швидше сісти в машину.

— Я що, до кінця днів своїх більше не побачу сонця? — запитав він Ши Цяна.

— Не в цьому справа. Околиці перевірені, тут відносно безпечно. Але навколо багато відвідувачів, і вас уже знають. Працювати з натовпом складно, та вам, напевно, це і ні до чого.

Ло Цзи озирнувся. Начебто поки ніхто не звертав уваги на їх невелику компанію. Він попрямував до будівлі Генеральної асамблеї ООН і вступив всередину вдруге. Він знав, чого хоче і куди йому йти. Проминувши порожній балкон, він побачив різнокольорову панель з вітражем. Повернувши наліво, він увійшов в Кімнату медитації і закрив за собою двері. Ши Цян, Кент і охоронці залишилися зовні.

Коли він знову побачив довгастий блок залізної руди, першим його інстинктом було розбити об нього голову і покласти всьому край. Але замість цього він ліг на гладку поверхню каменю, прохолода якого дещо остудила його роздратування. Він відчував жорсткість мінералу і раптом згадав про завдання, запропоноване його шкільним учителем фізики: як зробити ліжко з мармуру таким же м'яким, як дорогий матрац? Відповідь була такою: виріжте в мармурі поглиблення такої ж форми, як ваше тіло. Коли ляжете в це поглиблення, тиск розподілиться рівномірно, і мармур здасться м'яким. Він закрив очі і уявив собі, що тепло його тіла плавить залізну руду під ним і утворює таке поглиблення… Поступово це його заспокоїло. Через деякий час він відкрив очі і подивився на голу стелю.

Кімнату медитації розробив Даг Хаммаршельд, другий Генеральний секретар ООН. Він вважав, що в будівлі повинно бути місце для роздумів, віддалене від залу Генеральної асамблеї, де творять історію. Ло Цзи не знав, чи медитував тут хтось із керівників країн або послів в ООН. Але напевно Хаммаршельд, який помер в 1961 році і був колишнім "глядачем на стіну", не міг припустити, що тут колись буде медитувати Відвернутий…

Ло Цзи відчув, як його знову затягує в логічну пастку. І знову він був переконаний, що не зможе звільнитися.

Тоді він став міркувати про владу, яка тепер перебувала в його руках. Сей назвала його найнезначнішим серед Відвернутих, але він, без сумніву, міг розпоряджатися величезними ресурсами. Найважливішим було те, що йому не потрібно було нікому нічого пояснювати. Навпаки, істотною умовою його діяльності була необхідність діяти так, щоб ніхто не розумів його намірів. Більше того, йому слід було прагнути до нерозуміння. Ніколи ще в історії людства ніхто не отримував таких повноважень! Можливо, абсолютні монархи давно минулих часів і могли робити все, що побажають, але навіть вони врешті-решт змушені були давати звіт у своїх діях.

"Якщо все, що у мене є — ось така дивна влада, то чому б нею не скористатися?" — подумав Ло Цзи і сів на камені. Витративши ще трохи часу на роздуми, він вирішив, яким буде його наступний крок.

Він зліз з жорсткого кам'яного ложа, відкрив двері і попросив про зустріч з головою СОП.

Чинний голова СОП, росіянин на прізвище Гаранін, був щільним, сивобородим літнім чоловіком. Його кабінет знаходився поверхом нижче кабінету Генерального секретаря. Ло Цзи увійшов, коли голова прощався з декількома відвідувачами, половина яких була у військовій формі.

— А, доктор Ло. Я чув, що у вас були невеликі неприємності, тому не поспішав поговорити з вами.

— Чим займаються троє інших Відвернутих?

— Створенням своїх відділів. Я і вам порадив би зайнятися цим без зволікання. Я пришлю радників, вони вам допоможуть.

— Мені не знадобиться свій власний відділ.

— Так? Ну якщо ви вважаєте, що так буде краще… Якщо знадобиться, то його завжди можна буде організувати.