Розділ «ЧАСТИНА I ВІДВЕРНУТІ»

— А ви як вважаєте?

Потім вона запропонувала йому сісти на диван.

Він вже знав цю легку посмішку на обличчі Сей. Точно таку ж він бачив на обличчі молодого вбивці; згодом він побачить її в очах і на обличчях усіх, з ким би не зустрівся. Ця посмішка отримає назву "усмішки до відвернутих" і стане настільки ж відомою, як посмішка Мони Лізи або посмішка Чеширського кота. Посмішка Сей його нарешті заспокоїла; він став спокійний вперше з того моменту, коли вона з трибуни ООН оголосила всьому світу, що він Відвернутий. Ло Цзи повільно ступив до дивана, і не встиг опуститися на нього, як йому все стало ясно.

"О Боже!"

Ло Цзи потрібна була лише мить, щоб усвідомити своє справжнє становище як Відвернутого. Адже Сей говорила: не можна радитися з кандидатами перш ніж призначити їх на цю посаду. А після того, як їм нададуть посаду і повноваження, від неї неможливо відмовитися. Ця неможливість була викликана не чиїмось примусом, а холодною логікою. Сама суть проекту ґрунтувалася на тому, що коли хтось ставав Відвернутим, між ним і всіма звичайними людьми виникав невидимий і нездоланний бар'єр — і цей бар'єр робив будь-який їхній вчинок наповненим особливим значенням. Саме це і означали посмішки до Відвернутих:

"Звідки ми можемо знати, почали ви вже свою роботу чи ні?"

Аж тепер він розумів, що завдання Відвернутих було набагато незвичнішим, ніж будь-яке інше за всю історію людства. Логіка цього завдання була холодною і збоченою, але настільки ж міцною, як ланцюги, що утримували Прометея. Це було непереборним прокляттям, і жоден Відвернутий не міг самостійно від них звільнитися. Як би він не боровся, відповіддю була б та сама "посмішка до Відвернутих":

"Звідки нам знати, працюєте ви зараз чи ні?"

Його серце забилося в такому гніві, якого він ще ніколи не відчував. Йому хотілося істерично закричати; йому хотілося послати до чортової матері і Сей, і ООН, і всіх делегатів цієї спеціальної сесії, і СОП, і особисто кожну людину на Землі, і навіть трисоляріан, хоча у тих, швидше за все, не було матерів. Він хотів розбушуватися і поламати всі меблі, розкидати папери, глобус і стаканчик для олівців на столі Сей, а потім порвати на шматки блакитний прапор ООН… Але він все ж розумів, де він і перед ким знаходиться, опанував себе і встав… щоб негайно ж важко впасти назад на диван.

— Чому вибрали саме мене? — простогнав Ло Цзи, закриваючи обличчя руками. — У мене немає кваліфікації, в порівнянні з іншими трьома. У мене немає таланту і немає досвіду. Я ніколи не бачив війни, не кажучи вже про керівництво країною. Вчений з мене липовий. Я всього лише професор університету, який обмежувався написанням доволі нікчемних статей. Я живу одним днем. Я не хочу мати дітей, і мене не цікавить виживання людської цивілізації… Чому обрали мене? — Під кінець цієї промові він схопився з дивана.

Посмішка Сей згасла.

— По правді кажучи, доктор Ло, нас це теж спантеличило. І з цієї причини у вас, серед всіх Відвернутих, буде найбільш обмежений доступ до ресурсів. Вибір вашої кандидатури — це найбільша авантюра в історії.

— Але повинна ж бути причина, по якій мене вибрали!

— Така причина є, але тільки непряма. Справжньої причини не знає ніхто. Як я вже сказала, вам доведеться самому знайти відповідь.

— Ну добре… А непряма причина яка?

— Мені дуже шкода, але я не маю повноважень її відкрити. Впевнена, що свого часу ви про неї дізнаєтесь.

Ло Цзи відчув: більше говорити нема про що. Він повернувся і пішов до дверей, але на порозі схаменувся, що не попрощався. Він обернувся. Як і тоді в залі, Сей з посмішкою кивнула йому. На цей раз він знав, що означає ця посмішка.

Сей промовила:

— Було дуже приємно знову зустрітися з вами. Але надалі ви будете працювати з СОП, і вашим керівником буде тимчасовий голова СОП.

— Ви не дуже вірите в мене, так? — запитав Ло Цзи.