Розділ «ЧАСТИНА I ВІДВЕРНУТІ»

— Ні.

— Ви часто приходите на лекції по інших спеціальностях?

— Тільки останні кілька днів. Заходжу в першу-ліпшу аудиторію і слухаю. Я щойно закінчила навчання і скоро поїду, але раптово зрозуміла, що мені тут подобається, і що я боюся світу за стінами університету.

Більшу частину наступних трьох чи чотирьох днів вони провели разом, хоча для чужих очей здавалося, що він був один, гуляв сам по собі. Це було легко пояснити Бай Жун: він розмірковував про подарунок до її дня народження. І це не було брехнею.

Напередодні Нового року Ло Цзи вперше купив пляшку червоного вина — раніше він його не пив. Він повернувся в свою кімнату в гуртожитку, вимкнув світло, запалив свічки на столику поруч з диваном. Коли всі три свічки загорілися, Вона без слів присіла поруч.

— Дивись, — вигукнула вона з дитячим захопленням, вказуючи на пляшку з вином.

— Що?

— Подивися — вогники світяться крізь скло. Як гарно!

Просвічуючи крізь вино, вогники придбали відтінок темно-червоного кришталю, який зустрічається тільки уві сні.

— Світло мертвого сонця, — сказав він.

— Не думай так, — заперечила Вона з щирістю, яка розтопила його серце. — Мені здається, що вони схожі на… очі заходу.

— Чому не очі світанку?

— Я більше люблю захід.

— Чому?

— Після заходу загоряються зірки. А після світанку настає лише…

— Жорстока реальність?

— Точно.

Вони говорили про все, розуміючи один одного з півслова, поки вміст пляшки з очима заходу не перекочував у його шлунок.

Ло Цзи лежав на ліжку в півсні і дивився, як продовжують горіти свічки на столику. Вона зникла з кола їх світла, але Ло Цзи не хвилювався. Вона з'явиться в будь-який момент — було б на те його бажання.

У двері постукали. Він знав, що стукіт виходить з реального світу і не пов'язаний з Нею; тому ніяк не відреагував. Двері відчинилися, і ввійшла Бай Жун. Вона увімкнула світло і тим самим немов повернула в кімнату сірість буття. Гостя кинула погляд на столик зі свічками, присіла біля ліжка і тихенько зітхнула.