Розділ «ЧАСТИНА I ВІДВЕРНУТІ»

— Ти знаєш чому. Ти завжди міг читати мої думки, часом навіть краще, ніж я сам; а потім ти розтлумачувати мені, про що саме я думаю.

Чжан Бейхай повернувся до У Юе.

— Ти пригнічений тим, що приєднався до війни, яка, поза всякими сумнівами, вже програна. Ти заздриш тому останньому поколінню, яке буде досить молодим, щоб воювати і бути похованим в космосі, разом з усім флотом. Тобі важко змиритися з тим, що все твоє життя буде витрачене на безнадійне підприємство.

— Є що порадити?

— Ні. Технофетишизм і технологічний тріумфалізм глибоко вкоренилися у тебе в голові. Я вже давно зрозумів, що не зможу тебе переробити. Я можу тільки зменшити шкоду від такого способу мислення. Крім того, я вважаю, що людство здатне виграти цю війну.

У Юе забув про свою маску холодності і подивився Чжан Бейхаю в очі.

— Бейхай, ти завжди був прагматиком. Ти виступав проти будівництва "Тана" і неодноразово, під протокол, висловлював сумніви в необхідності океанського флоту. Ти тоді стверджував, що він несумісний з перевагами нашого становища. Ти вважаєш, що нашому флоту слід залишатися біля берега, під захистом берегової артилерії. Цю ідею "панцира черепахи" висміювала вся молодь, але ти не здавався. То звідки у тебе тепер така впевненість у перемозі в космосі? Ти й справді віриш, що дерев'яні човни можуть потопити авіаносець?

— Після проголошення незалежності створений на порожньому місці флот скористався дерев'яними човнами, щоб потопити есмінці націоналістів. А раніше бували випадки, коли наша армія посилала кавалерію проти танків.

— Але ж ти не можеш всерйоз вважати, що подібні чудеса можна вважати звичайною військовою теорією?

— На цьому полі бою земної цивілізації не потрібно слідувати звичайній військовій теорії, - Чжан Бейхай підняв палець. — Досить одного-єдиного винятку.

У Юе відповів йому глузливою посмішкою.

— Хотілося б знати, як ти влаштуєш це виняток.

— Я нічого не знаю про війну в космосі, звичайно. Але якщо вже мова зайшла про атаку дерев'яних човнів на авіаносець: я вважаю, що достатньо сміливості в діях і впевненості в перемозі. У човні може поміститися невелика група бойових плавців. Вони чекатимуть на курсі авіаносця. Коли авіаносець наблизиться, плавці спустяться в воду, а човен відійде в сторону. Коли авіаносець виявиться зовсім поруч, вони прикріплять до корпусу міни і потоплять корабель… Звичайно це буде дуже важко, але не неможливо.

У Юе кивнув:

— Непогано. Такі спроби відомі. Під час Другої світової війни британці запропонували цей метод як один з варіантів знищення "Тірпіца"; але в їх плані фігурував невеликий підводний човен. У 1980-х у війні за Мальвінські острови аргентинський спецназ доставив італійські магнітні міни в Іспанію і спробував підірвати британський корабель, що стояв в гавані Гібралтару. Ти сам знаєш, що сталося далі [12].

— Але у нас не просто маленький дерев'яний човен. Можна виготовити ядерний пристрій на одну або дві тисячі тонн в тротиловому еквіваленті; він буде досить портативним, щоб один або два плавці могли працювати з ним під водою. Підведи таку міну під авіаносець, і він не просто потоне — його рознесе на порох!

— Часом у тебе прокльовується відмінна уява, — з посмішкою сказав У Юе.

— Я переконаний у нашій перемозі. — Чжан Бейхай подивився на "Тан". Фонтани іскор електрозварювання відбивалися в його зіницях двома маленькими вогниками.

У Юе теж подивився на "Тан", і у нього в голові виникла нова картина. Корабель тепер уявлявся не старовинною зруйнованою фортецею, а доісторичною скелею з безліччю виритих в ній глибоких печер. Розрізнені іскри зварювання були мерехтливими вогниками багать, що горіли у цих печерах.

Після зльоту і під час обіду Ло Цзи утримувався від запитань про те, куди вони летять і що, власне, відбувається. Він зробив висновок, що якби Ши Цян хотів щось йому сказати, то вже б сказав. Один раз він розстебнув ремінь безпеки і встав, щоб виглянути в ілюмінатор, хоч і був упевнений, що в темряві нічого не побачить. Однак Ши Цян пішов слідом за ним і закрив шторку, пояснивши, що дивитися там немає на що.