Розділ «ЧАСТИНА I ВІДВЕРНУТІ»

— Дурниці. Мені щастить, ти ж знаєш. У мене стріляли з трьох пістолетів, і всі три дали осічку.

Автомобілі в кінці залу почали виїжджати. Ши Цян сів у машину, зачинивши дверці. Вони поїхали за машиною, що рушила по сусідству. Ши Цян засунув завіски на бокових вікнах, і непрозора перегородка між переднім і заднім сидіннями повністю закрила для Ло Цзи вид назовні. Поки вони їхали, рація Ши Цяна постійно тріщала, але Ло Цзи не розумів, ні що вони говорять, ні що їм відповідає Ши Цян.

Вони трохи проїхали, і Ло Цзи визнав:

— Все ще складніше, ніж ви говорили.

— Ну так. Тепер все складно, — машинально відповів Ши Цян. Його увага була прикута до рації. Більше вони не розмовляли.

Поїздка йшла плавно і без зупинок, і приблизно через годину вони зупинилися.

Ши Цян виліз з машини, велів Ло Цзи чекати всередині і закрив дверці. Ло Цзи чув гуркіт, який доносився зверху. Через кілька хвилин Ши Цян знову відкрив дверці і випустив Ло Цзи назовні. Той зрозумів, що вони на летовищі. Рев стояв оглушливий. Він подивився вгору і побачив два вертольоти, що висіли в повітрі і були розвернуті в протилежних напрямках, ніби стежачи за навколишньою територією. Прямо перед ними височів великий літак, схожий на пасажирський; але, наскільки він міг бачити, на ньому не було ніяких емблем. Безпосередньо від дверей автомобіля до входу в літак вів трап; Ши Цян і Ло Цзи тут же піднялися по ньому. Нагорі Ло Цзи обернувся і помітив ряди винищувачів далеко на стоянці. Це був військовий аеродром. Ближче стояли машини конвою, що доставив його сюди. Солдати вийшли з машин і оточили літак. У променях призахідного сонця тінь літака на злітно-посадковій смузі витягнулася, наче велетенський знак оклику.

Ло Цзи і Ши Цян увійшли всередину. Троє людей в чорних костюмах зустріли їх і провели через порожній салон першого класу. В середньому салоні Ло Цзи виявив досить великий кабінет і ще кілька приміщень. У напіввідчинені двері він побачив, що одне приміщення — спальня. Меблі були непримітні, але пристойні і добротно зроблені. Якби не зелені ремені безпеки на кожному кріслі і на дивані, було б важко повірити, що він в літаку. Ло Цзи знав, що в країні було дуже небагато чартерних літаків такого класу.

Двоє з трьох супроводжуючих пройшли через двері в хвостовий салон. Наймолодший, який залишився, сказав:

— Сідайте де хочете, але обов'язково пристебніться — не тільки при зльоті та посадці, а й протягом усього польоту. Якщо ляжете спати, теж пристібайтеся. Нічого не залишайте лежати вільно. Весь час залишайтеся в своєму кріслі або в ліжку. Якщо вам буде необхідно встати, спочатку повідомте капітану. Натисніть ось цю кнопку і можете говорити. Кнопки є біля кожного крісла і кожного ліжка. Якщо вам що-небудь знадобиться, викликайте нас в будь-який час.

Ло Цзи нерозуміюче подивився на Ши Цяна. Той пояснив:

— Літак може виконувати деякі спеціальні маневри.

Супроводжуючий згідно кивнув:

— Точно. Будь ласка, дайте мені знати, якщо у вас виникнуть будь-які питання. Мене звуть Сяо Чжан. Коли ми злетимо, я принесу вам обід.

Після відходу Сяо Чжана Ло Цзи і Ши Цян сіли на диван і пристебнулися. Ло Цзи озирнувся. За винятком круглих ілюмінаторів і злегка вигнутих стін, кімната виглядала настільки стандартно і звично, що було трохи дивно пристібатися ременями в звичайному офісі. Але незабаром гул і вібрація двигунів нагадали йому, що він у літаку, який маневрує по льотному полю. А ще через кілька хвилин звук моторів змінився, і обох мандрівників втиснуло в спинку дивана. Потім тремтіння зльоту пропало, і підлога офісу нахилилася. У міру набору висоти сонце, вже сховавшись за горизонтом, знову освітило ілюмінатори. Це було те ж сонце, чиї промені десять хвилин тому в останній раз на сьогодні заглянули в лікарняну палату батька Чжан Бейхая.

На той час коли літак з Ло Цзи досяг узбережжя, У Юе і Чжан Бейхай, десятьма тисячами метрів нижче, знову розглядали незакінчений "Тан". ЛоЦзи вже не судилося опинитися ближче до цих двох офіцерів, ніж зараз.

Як і під час їх попереднього відвідування, гігантський корпус "Тана" був прихований вечірньою напівтемрявою. Каскади іскор на обшивці не були настільки численні, і освітлюючі корабель прожектори горіли не так яскраво. У Юе і Чжан Бейхай вже не служили у флоті.

— Я чув, що Головний відділ озброєнь вирішив зупинити проект "Тан", — сказав Чжан Бейхай.

— Яке це має відношення до нас? — холодно відповів У Юе. Його очі металися між "Таном" і останньою смужкою призахідного сонця.

— У тебе поганий настрій з тих пір, як ти перейшов в космічні сили.