Розділ «Рейчел»

— Ми все намагалися народити дитину, — зізнаюся я, але голос мене підводить. Попри всі ці роки, щоразу, коли я згадую про це, на очах тремтять сльози. — Вибачте.

— Усе гаразд. — Він підіймається, йде до зливника, наповнює для мене склянку води. Ставить на стіл переді мною.

Я відкашлююся, намагаючись поводитися, ніби нічого не сталося.

— Ми намагалися народити дитину, але не склалося. Я впала в депресію, почала пити. Життя зі мною стало нестерпним, і Том почав шукати втіхи в іншому місці. А вона з радістю його втішила.

— Мені дуже шкода, правда, це жахливо. Я знаю… я теж бажав мати дитину. А Меґан постійно відповідала, що ще до цього не готова. — Настає його черга витирати сльози. — Саме через це… ми іноді й сварилися.

— Ви через це посварилися того дня, коли вона пішла?

Він зітхає, посуває стілець, підводиться.

— Ні, - відповідає він, відвертаючись від мене. — Через інше.

Коли дістаюся додому, на мене чекає Кеті. Вона стоїть в кухні, войовничо п’є воду зі склянки.

— Добре минув день на роботі? — запитує вона, стискаючи губи. Їй усе відомо.

— Кеті…

— У Демієна сьогодні була зустріч у Юстоні. Повертаючись з неї, він випадково зустрів Мартина Майлза. Вони трохи знайомі, пам’ятаєш, ще з того часу, як він працював на «Ленґ Фанд Менеджмент». Мартин колись робив для них рекламу.

— Кеті…

Вона здіймає руку вгору, робить ще ковток води.

— Ти там не працюєш уже кілька місяців! Місяців! Знаєш, якою ідіоткою я себе відчуваю? Яким йолопом почувався Демієн? Будь ласка, прошу тебе, скажи, що ти знайшла іншу роботу, просто мені нічого не говорила. Будь ласка, скажи, адже ти не могла увесь цей час вдавати, що ходиш на роботу. Переконай мене, що не брехала мені — день у день — весь цей час.

— Я не знала, як тобі зізнатися…

— Не знала, як мені зізнатися? А якщо просто: «Кеті, мене звільнили, бо я припхалася п’яною на роботу»? Чом би так просто не зізнатися? — Я тремчу, вираз її обличчя пом’якшується. — Мені шкода, Рейчел, справді шкода. — Вона така добра до мене. — Чим ти займалася? Куди ходила? Чим узагалі займаєшся увесь день?

— Гуляю. Ходжу до бібліотеки. Іноді…

— Завертаєш до пабів?

— Трапляється. Однак…