— Мені?
— Що, наприклад?
— У мені поріз, Томе. На голові. І кров.
— Ти звинувачуєш Анну в тому, що вона щось тобі заподіяла? — Тепер він уже волає, розлютився не на жарт. — Рейчел, не до жартів! Уже досить! Я переконував Анну — і не один раз — не звертатися до поліції через тебе, проте, якщо ти будеш так продовжувати — непокоїти нас, вигадувати історії…
— Томе, я ні в чому її не звинувачую. Я тільки-но намагаюся все прояснити. Я не…
— Ти нічого не пам’ятаєш! Певна річ! Рейчел нічого не пам’ятає. — Він стомлено зітхає. — Послухай. Анна тебе бачила — ти була п’яна та агресивна. Вона повернулася додому і все мені розповіла, вона була засмучена, тож я вийшов на вулицю тебе шукати. Ти гуляла вулицею. Гадаю, ти, мабуть, десь впала. Ти була надто засмучена. Порізала собі руку.
— Я не…
— Але в тебе на руці була кров. Не знаю, звідки вона там узялася. Я сказав тобі, що відвезу додому, але ти не слухала. Ти була неконтрольована, поводилася незрозуміло. Ти пішла геть, я пішов за автівкою, коли повернувся, тебе вже не було. Я поїхав на вокзал, але тебе не побачив. Трохи ще покружляв — Анна непокоїлася, що ти вештаєшся десь неподалік, що можеш повернутися, що намагатимешся потрапити в дім. Я побоювався, що ти десь впадеш або потрапиш у якусь халепу… Доїхав до самого Ешбері. Подзвонив у квартиру, але тебе вдома не було. Кілька разів я тобі телефонував. Залишив повідомлення. Так, я сердився. Я по-справжньому розлютився на той час.
— Томе, мені шкода, — кажу я. — Мені дуже-дуже шкода.
— Знаю, — відповідає він. — Ти завжди так говориш.
— Ти сказав, що я кричала на Анну, — від самої думки я щулилася від жаху. — А що я їй казала?
— Гадки не маю, — відрізає він. — Волієш, щоб я пішов її спитав? Можливо, бажаєш з нею про це поспілкуватися?
— Томе…
— Ні, чесно, яке це зараз має значення?
— Ти того вечора бачив Меґан Гіпвелл?
— Ні, - зараз в його голосі звучало занепокоєння. — А що? А ти? Ти же нічого не заподіяла, ні?
— Ні, певна річ, ні.
Він мовчить.
— А навіщо, Рейчел, ти в такому разі про це запитуєш? Рейчел, якщо тобі щось відомо…
— Нічого мені не відомо, — заперечую я. — Я нічого не бачила.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дівчина у потягу» автора Пола Гоукінз на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Рейчел“ на сторінці 4. Приємного читання.