Розділ 10 Сліпа зона

— Не знайшли нічого.

— То як тоді було підстрелено Найтінґейла? — спитав я.

— Саме це, — сказав Сівол, — ми сподіваємося почути від вас.

— Ви хочете сказати, що це я в нього стріляв?

— Це ви стріляли? — спитала Стефанопулос.

У мене в роті раптом стало сухо.

— Ні, — сказав я. — Я не стріляв у нього, а якщо там немає пістолета, то чим я міг у нього стріляти?

— Виявляється, що ви можете розумом рухати речі, — сказала Стефанопулос.

— Не розумом, — сказав я.

— А чим? — спитала Стефанопулос.

— Магією, — сказав я.

— Гаразд, магією, — сказала Стефанопулос.

— До якої швидкості ви можете щось розігнати? — спитав Сівол.

— Не до такої, з якою куля летить, — сказав я.

— Справді? — сказала Стефанопулос. — А з якою швидкістю вона летить?

— Триста п'ятдесят метрів за секунду, — сказав я. — Для сучасного пістолета. У випадку рушниці швидше.

— Скільки це в милях? — спитав Сівол.

— Не знаю, — сказав я. — Але якщо ви дасте мені калькулятор, я вам порахую.

— Ми хочемо вірити вам, — сказала Стефанопулос, граючи найневдалішого «доброго копа» в усій історії поліції.

Я змусив себе промовчати й глибоко вдихнути. На додаткові курси з проведення допитів я не ходив, але основи знав, тож розумів, що цей допит виконується геть недбало. Я подивився на Сівола, а він глянув на мене тим уїдливим поглядом, який так люблять учителі, старші детективи та матері.