Розділ 9

— Капітан Йосаріан, — сказав Йосаріан, — просить дозволу негайно звернутись до майора у справі життя і смерті.

— Дайте мені підвестися, — попросив майор Майор зі своєї незручної пози. — Я не можу відповісти на привітання, лежачи на своїй руці.

Йосаріан відпустив його. Обоє поволі встали. Йосаріан знову віддав честь і повторив прохання.

— Ходімо до мого кабінету, — сказав майор Майор. — Думаю, тут не найкраще місце для розмови.

— Так, сер, — відповів Йосаріан.

Вони обтрусили пилюку з одягу і пішли в напруженій мовчанці до канцелярії.

— Дайте мені пару хвилин, я змащу подряпини меркурохромом, — сказав майор Майор біля входу. — Потім сержант Таузер вас запросить.

— Так, сер.

Майор Майор гордо пройшов через канцелярію, не дивлячись на писарів, що посхилялись над друкарськими машинками і картотеками. Він запнув за собою завісу, яка відділяла його кабінет, а тоді, опинившись наодинці, метнувся до вікна, вискочив на вулицю і дав драла. Дорогу йому заступив Йосаріан. Він стояв на «струнко» і знову віддав йому честь.

— Капітан Йосаріан просить дозволу негайно звернутись до майора у справі життя і смерті, — повторив він рішуче.

— Дозволу не даю, — відрубав майор Майор.

— Так не піде.

Майор Майор здався.

— Гаразд, — втомлено поступився він. — Я вас вислухаю. Заскакуйте до кабінету.

— Після вас.

Вони заскочили до кабінету. Майор Майор присів, а Йосаріан заходив перед його столом і повів мову про те, що він не хоче більше вилітати на завдання. «Що я можу тут зробити?» — подумки запитував себе майор Майор. Усе, що він міг зробити, — це дотримуватись інструкцій полковника Корна і сподіватися на краще.

— Чому ні? — запитав він.

— Я боюся.

— Немає чого соромитися, — приязно порадив йому майор Майор. — Ми всі боїмося.

— Я не соромлюся, — відповів Йосаріан. — Я просто боюся.