— Це нормально — відчувати страх. Навіть найхоробріші бояться. Один із наших обов’язків на полі бою — подолати наш страх.
— О, припиніть, майоре. Може, обійдемося без цієї ахінеї?
Майор Майор зніяковіло опустив очі і заходився перебирати пальцями.
— Що ви хочете почути від мене?
— Що я відлітав свою норму і можу повертатися додому.
— Скільки у вас вильотів?
— П’ятдесят один.
— Вам залишилося відлітати лише чотири.
— Він підвищить норму. Кожен раз, коли я наближаюся до кінця, підвищує.
— Можливо, цього разу — ні.
— Він усе одно нікого не відпускає додому. Він просто тримає нас тут, поки не прийде наказ на ротацію, а коли не вистачає людей для екіпажів, він знову збільшує кількість вильотів і включає їх до бойового складу. Він тільки так і робить, відколи тут з’явився.
— Не можна звинувачувати полковника Каткарта за затримку наказів, — зауважив майор Майор. — Це відповідальність штабу Двадцять сьомої повітряної армії — швидко опрацьовувати накази, щойно вони отримують їх від нас.
— Він усе одно міг би попросити заміну, а нас відправити додому, коли ті накази повертаються назад. Я чув, що в штабі Двадцять сьомої повітряної армії вимагають лише сорок бойових вильотів і що це його ідея — примусити нас літати п’ятдесят п’ять.
— Я про це нічого не знаю, — відповів майор Майор. — Полковник Каткарт — наш командир, і ми мусимо виконувати його накази. Чому б вам не зробити ще чотири бойові вильоти і подивитися, що з того вийде?
— Я не хочу.
«І що тут вдієш? — знову запитав себе майор Майор. — Що робити з чоловіком, який дивиться тобі прямо в очі і каже, що він краще вмре, ніж дасть убити себе в бою, з чоловіком, який настільки ж дорослий і розумний, як ти, а ти мусиш удавати, що це не так? Що йому сказати?»
— Припустімо, ми дозволимо вам вибрати собі патрульні вильоти, — сказав майор Майор. — Таким чином ви злітаєте на чотири завдання без жодного ризику.
— Не треба мені ніяких патрульних вильотів. Я не хочу більше брати участь у війні.
— А вам би хотілося, щоб наша країна програла? — запитав майор Майор.
— Ми не програємо. У нас більше війська, більше грошей і більше ресурсів. Є десять мільйонів чоловіків в одностроях, які можуть мене замінити. Кількох убивають, а набагато більше заробляють і розважаються. Нехай вб’ють когось іншого.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Пастка-22» автора Геллер Дж. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 9“ на сторінці 11. Приємного читання.