Розділ 25

— Сподіваюся, він знайшов ту золоту жилу, яку шукав.

Шикі почухав підборіддя своїм плечем, тримаючи рівновагу за допомогою лінивих помахів крилами. Потім він зістрибнув із тумбочки і полетів до п’єзофона.

— Так, — сказав він, натискаючи кнопки. На екрані з’яви­лася панель із локаторами. — Рейс 88-173, — прочитав Шикі. — Бонус — 150 000 доларів. Негусто, правда?

— Я гадав, він полетить заради чогось більшого.

— Ну, — відповів Шикі, читаючи, — він його не знайшов. Тут написано, що він повернувся вчора пізно вночі.

Оскільки Мєчніков наполовину пообіцяв, що поділиться зі мною своїми знаннями, було доцільно поговорити з ним. Утім, я був не такий розважливий, а лише перевірив, що він повернувся з якимись знахідками, але окрім премії, нічим не міг похвалитися. Тому я так і не зустрівся з ним.

Насправді я обмаль робив тоді, а просто тинявся Брамою.

Брама — не найбільш підходяще місце у Всесвіті, щоб жити, та я знайшов, до чого взятися. Тут було цікавіше, аніж на харчових шахтах. Кожна година наближала звіт інженера, але я зміг не думати про нього постійно.

Я випивав у «Блакитному пеклі», знайомився з туристами, членами екіпажів із крейсерів, які навідувалися до Брами, проспекторами, котрі повернулися, новачками, що постійно прибували зі спекотних планет. Здається, шукав собі нову Клару, але ніхто не траплявся.

Я перечитував свої листи, які писав на своєму шляху назад із Брами-2, а відтак порвав їх. Натомість я написав дурнувату коротку записку з вибаченнями та освідченням у коханні, а потім відніс її до радіорубки, щоб надіслати на Венеру. Проте Клари там не було. Я забув, що переміщення орбітами Гомана — це дуже повільна справа. У відділі реєстрації польотів її зореліт швидко знайшли; то був прямокутний орбітальний літальний апарат, який увесь час стикував апарати з трикутним крилом для міжпланетних польотів у площині екліптики. Згідно із записами, Кларин корабель стикувався з вантажним кораблем, який прямував на Марс, а потім з лайнером, придатним для великих перевантажень, що летів на Венеру; ймовірно, вона пересіла на котресь із суден, але я не знав, на яке саме. Жоден із тих кораблів за місяць не встиг дістатися пункту призначення.

Я відправив копії на обидва кораблі, але ніхто не відповів.

Я ледь не знайшов собі дівчину в особі третього каноніра з бразильського крейсера. Нас познайомив Френсі Херейра.

— Це Сьюзі, моя кузина, — сказав Френсі під час знайомства; пізніше він повідомив мені особисто: — Хочу сповістити, Робе, що я не маю родинних почуттів до двоюрідних братів та сестер.

Члени усіх екіпажів час від часу діставали відпустку до Брами. Як я вже казав, тут не Вайкікі й не Канни, але краще, аніж голий кістяк бойового судна. Сьюзі Херейра була дуже юною. Вона сказала, що їй дев’ятнадцять. Служити на бразильських кораблях можна від сімнадцяти років, але вона й на те не виглядала. Вона погано розмовляла англійською, але щоб разом випивати в «Блакитному пеклі», цього було досить, а коли ми опинились у ліжкові, виявилося, що наші тіла говорять краще за слова.

Таємнощі

ШУКАЄМО напарників для польоту, які розмовляють англійською й не палять. Можливо, ви хочете вкоротити собі життя (і власні ресурси забезпечення життєдіяльності), але не ми. Тел.: 88-775.

ВИМАГАЄМО, щоб проспектори теж були представлені у Раді «Брама Корпорейшн»! Масовий мітинг завтра о 13:00 на рівні «Крихітка». Запрошуємо всіх охочих!

ВИБІР РЕЙСІВ, перевірено практикою. Повністю індивідуалізованй шлях до ваших мрій. Запечатана книга на 32 сторінки розповість вам, як цього досягти, 10 доларів. Вартість консультації — 25 доларів. Тел.: 88-139.

Проте, Cьюзі навідувалася сюди лише раз на тиждень, а мені треба було гаяти купу часу.

Я перепробував геть усе: відвідував заняття у групах медичного підсилення, відпрацьовував любов до інших людей та позбувався ворожості, брав участь у групових обіймах, прослухав курс лекцій, який читав старий Геґрай, обговорював аспекти астрофізики, щоб знати, як отримати наукову премію від Корпорації. Я ретельно використовував час, тому все встиг і постійно відкладав прийняття рішення.