Розділ 23

— Ден ставився до неї неналежним чином!

Господи, але це правда. Він покинув її, коли вона загрузла, як муха у варенні.

— Робе, це через його ставлення до Клари? Чи таки через ваші стосунки з Деном?

— Ні! У нас із Деном не було ніяких стосунків!

— Робе, ти казав мені, що він був бісексуалом. Що можеш розповісти мені про ваш політ?

— Мєчніков мав двох інших чоловіків для забави! Але, друже, я не був із ним, чесно. Ох, — відповідаю я, намагаючись говорити спокійним тоном, щоб приховати ту незначну зацікавленість у цій дурній бесіді. — Правду кажучи, він кілька разів загравав до мене. Проте я сказав, що мене це не цікавить.

— Робе, у твоєму голосі, — говорить Зіґфрід, — більше злості, аніж у словах.

— Бодай ти запався!

Тепер, визнаю, я по-справжньому розсердився. Я ледве стримуюся:

— Ти допік уже своїми дурними звинуваченнями. Звісно, я дозволив йому обійняти мене кілька разів, не більше. Нічого серйозного. Я просто задовольнявся, щоб згаяти час. Мєчніков подобався мені: здоровий гарний хлопець. Почуваєшся досить самотньо, коли… Що тепер?

Зіґфрід видає звук, наче прочищає горло. Ненавиджу, коли він перебиває мене, не перериваючи.

— Що ти сказав щойно, Робе?

— Що? Коли?

— Коли твердив, що між вами не було нічого серйозного.

— Господи, я не знаю, що я казав. Не було нічого серйозного, і все. Я просто бавився, щоб згаяти час.

— Ти не вживав раніше слово «бавився», Робе.

— Невже? А яке ж?

Я прислухаюся до власної луни, аналізуючи її.

— Здається, я сказав «розважатися». Що не так?

— «Розважатися» ти теж не говорив, Робе. Що ти сказав?