Учені Ю. Грабовський, О Сколій та Т. Сколій наголошують, що найповніше визначення туризму репрезентує його як один із видів активного відпочинку, що здійснюється у процесі подорожі у вільний від трудової діяльності час, протягом якої відбувається духовний, культурний, соціальний розвиток особистості то задоволення її рекреаційних потреб (оскільки він поєднує різні види рекреаційної діяльності: оздоровлення, пізнання, відновлення виробничих сил), е складовою охорони здоров'я та фізичної культури.
Туризм у своєму розвитку і становленні пройшов п'ять етапів (О. Тімець, В. Серебрій, Ю. Грабовський, А. Шипко):
• 1) до туристський період (період первісного суспільство - XV ст.);
• 2) період зародження туризму як галузі (епоха Відродження (XV-XVI ст.) - виникнення перших туристських агентств 60-70 роки XIX ст.);
• 3) період становлення туризму як галузі (від виникнення перших турагентств у 50-70-х роках XIX ст. до початку XX ст.);
• 4) період формування індустрії туризму (від початку XX ст. до 50-х років XX ст.);
• 5) період масового туризму (від середини XX ст. до сьогодні).
Чинники, які сприяли розвитку туризму" збігаються з тими чинниками, на яких ґрунтується розвиток
краєзнавство:
• а) розвиток суспільства, виникнення торгівлі, поділ праці;
• 6) появо людей, не зайнятих у суспільному виробництві й управлінні, які могли б подорожувати;
• в) здійснення віруючими релігійних обрядів і паломництв до спитих місць, що сприяло створенню у цих місцях необхідних умов для проживання;
• г) розвиток культури, науки, мистецтва, що зумовило появу мандрівників, бажаючих ознайомитися з визначними пам'ятками мистецтва, а також здобути освіту в інших країнах, вивчати іноземні мови;
ґ) пізнання природи, відкриття ресурсів її впливу на здоров'я людини, що сприяло популяризуванню подорожей із метою оздоровлення;
• д) збільшення вільного часу, що дало можливість людині раціонально і корисно використати його для пізнання світу;
• е) збільшення кількості населення та різні демографічні процеси;
• е) погіршення екологічного стану довкілля та потреба у його вивченні.
Взаємопов'язаний і комплексний розвиток краєзнавства й туризму визначає суть та зміст туристськокраєзнавчої діяльності. Вона полягає у тому, що освітньо-виховний комплекс знань об'єднує поняття "краєзнавство" і "туризм" як засіб, який допомагає реалізувати краєзнавчо-оздоровчий напрям і активно впливає на формування здорового способу життя і високих моральних якостей людини. Крім того, у краєзнавчій освіті туризм відіграє важливу роль, тому що основною його перевагою є масовість. Саме це сприяє комунікації людини з людиною, переданню історичних і культурних цінностей.
Шкільна туристсько-краєзнавча діяльність є формою раціональної системи зв'язків із навчанням і вихованням. Адже через неї учитель творить особистість учня, впливаючи на нього засобами емоційно забарвленого міжособистісного спілкування, причому робить це ґрунтовно, створюючи умови для пізнання учнем себе як особистості і світу. Успішна реалізація цих можливостей залежить від підготовленості самого учителя як керівника краєзнавчо-туристської роботи.
На думку українських вчених-краєзнавців Миколи Костриці й Василя Обозного, "учителі застосовують різноманітні форми краєзнавчо-туристської роботи з учнями, пам'ятаючи, що краєзнавство не існує без туризму, а туризм - без краєзнавства. Адже тільки туризм надає шкільному краєзнавству дійового творчого, суспільного характеру". Щодо шкільної краєзнавчо-туристської діяльності Олександр Остапець (1929-2002) зауважував, що вона залучає підростаючі покоління до соціального середовища (макросередо-вища), ознайомлюючи з ним, що прискорює процес виховання.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Організація і проведення туристсько-краєзнавчих подорожей» автора Пангелов Б.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Основні тенденції розвитку туристсько-краєзнавчої діяльності від початку XX ст. до сьогодення“ на сторінці 2. Приємного читання.
