Робота з вітрилом на туристському судні визначається типами допоміжного вітрильного такелажу судна з урахуванням вітру. Якщо на байдарці, човні, катамарані, плоту використовують нескладні рейкові снасті, то за попутного вітру (фордевінд) нижні кути вітрила розтягують штоками у боки - ставлять пряме вітрило. При бакштазі краще переробити вітрило на косе, прикріпивши один його нижній кут до щогли а другий за допомогою штоку і бажано гака "ловити" бічний вітер. За бакштага використовують також шпринтове обладнання.
Повніше використання вітру (у т. ч. на курсах галдфвінд і частково бейдевінд) уможливлює застосування вітрильних снастей, схожих на яхтні. Під час сильного вітру слід відкренювати байдарку з вітрилом або зчеплювати дві байдарки поряд, перетворюючи їх на катамаран. Можна також використовувати весла як рею, до якої кріпляться поплавці - аутригери. Виготовляють їх надувними або клеєними з легкого пінопласту у формі загострених циліндрів. Якщо у вітрило вдарить несподіваний шквал, необхідно негайно опустити шкоти, поставити байдарку за вітром і прибрати вітрило.
Подолання природних перепон
У водній подорожі трапляються такі перепони, як мілини, перекати, бистрини, каміння, топляки, берегові зарості, завали.
Для легких туристських суден піщані мілини і перекати, як правило, істотної небезпеки не становлять. Перепони долають, пропливаючи їх у найглибших місцях. Визначити їх можна за темним кольором води, найбільшою швидкістю течії, великою та рівною хвилею під час вітру. Розташування мілин у руслі часто змінюється після повеней.
Підходячи до перешкоди, необхідно триматися дальнього від притиску краю течії. Якщо видно, що біля притиску широкий струмінь відбійної течії, то можна йти по ній. Найбільш небезпечними притисками е скелі з мінусовою крутизною, під якими утворюється підсос.
Бистрини зручні для руху на прямих ділянках рік без великих схилів, на поворотах їх слід обходити. Для запобігання навалу човна на берег необхідно наперед сходити з середини потоку і притискатись до опуклих ділянок берега.
На малих і середніх ріках можна зустріти потонулі дерева (топляки) та одинокі камені (одинці). їх розпізнають за колами на воді, бурунами нижче перешкоди або за т. зв. верхівкою трикутника, утвореною двома струменями потоку, що розбивається об камінь або дерево. Якщо перешкоду помічено, слід заздалегідь змінити курс і обійти її. Якщо при цьому течія спрямована під кутом до русла ріки (що, як правило, буває на повороті), обхід перешкоди роблять із боку, на якому течія відносить судно від нього.
Звисаючі над водою кущі, підмиті корені дерев часто є причинами перевертання (оверкілю) туристського судна. Тому на швидких річках слід триматись далі від опуклого берега із нависаючою рослинністю і не намагатися загальмувати байдарку, чіпляючи її за нерухомі предмети.
Завали утворюються там, де потонулі дерева перегороджують річку. У разі завалу човен треба обносити по берегу або розчищати невеликі проходи. За великої швидкості течії важливо заздалегідь пристати до берега, щоб не бути затягнутим під цю перешкоду.
Водозливи - це дуже короткі ділянки з крутим водоспадом. їх проходять з обов'язковою розвідкою (вимірюванням глибини на гребені водозливу і оглядом нижнього б'ефа на наявність каменів та інших перешкод). Не дуже великі водозливи (до 1 м) за прямої течії треба проходити на великій швидкості, щоб не перевернутися і не бути відкинутим під водозлив зворотним валом, що, як правило, буває за водозливом. "Стрибок" через водозлив слід робити, розвантаживши ніс судна
(пересадивши переднього веслувальника ближче до корми). Кривий, а також мілкий водозливи новачкам рекомендовано обносити.
Ділянку ріки з великим нахилом і швидкістю води, зазвичай ускладненим великою кількістю каміння або грядами і стоячими хвилями від водоспадів, називають порогом. Про наближення до порогу можна здогадатися за уповільненням течії і шумом води, що спадає. Нескладні пороги трапляються вже на маршрутах II- НІ категорій складності, тому необхідно знати загальні правила їх проходження. По видимому фарватеру нескладний поріг долають, як бистрину, при плюсовій швидкості човна (наявності своєї швидкості вперед відносно води, що рухається).
Якщо каміння у руслі багато і його не можна обійти стороною, доводиться маневрувати між ним. Для цього слід пригальмовувати з боку перешкоди і робити потужні гребки з другого боку, намагаючись ніби "обтекти" камінь корпусом судна, весь час проглядаючи подальший шлях уперед.
На малих ріках туристи мають триматися середньої лінії трикутника, утвореного водоспадом, бо тут зазвичай глибше, а русло чистіше. Однак на великих ріках, де існує небезпека бути залитому стоячими хвилями, необхідно уникати руху через вершину трикутника.
У кожному разі, якщо попередній огляд порога, який для туриста-новачка обов'язковий, дає підстави сумніватись в успішності його проходження, треба обносити човни або проводити їх уздовж берега.
Подолання штучних перешкод
Мости, пороми, деякі рибальські споруди, греблі, шлюзи належать до штучних перешкод.
Мости на великих річках проходять, як правило, під найвищим прогоном. Насамперед необхідно впевнитись, що перед мостом немає старих підвалин, топляків, спиляних свай та інших підводних і надводних перешкод. Слід пам'ятати, що у прогонах течія помітно прискорюється. Підходити до мосту необхідно на малій швидкості, взявши заздалегідь точний напрямок. Особливо обережно слід проходити під мостами, які перетинають ріки під гострим кутом -- імовірність навалитися на опору тут найбільша.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Організація і проведення туристсько-краєзнавчих подорожей» автора Пангелов Б.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Управління вітрилом“ на сторінці 1. Приємного читання.
