Туристичні підприємства, що функціонують на ринку, утворюють сукупність господарюючих суб'єктів, яку можна визначити як суб'єктний уклад туристичної індустрії. Він полягає у впливі багатьох чинників, що засвідчує його часові мінливості. За умов ринкової економіки, яка характеризується гострою конкурентною боротьбою, на ринок можуть виходити нові туристичні підприємства, обираючи для себе вигідну господарську діяльність, сферу надання послуг чи сегмент (або сегменти) ринку, тобто групи потенційних споживачів своєї продукції. З одного боку, туристичний ринок характеризується проявом конкурентної боротьби та протиставленням інтересів учасників господарської діяльності (на тлі прагнення кожного з учасників до максимізації своїх вигод). Це є причиною пошуку туристичними підприємствами виду діяльності, яка гарантуватиме успіх на ринку. З іншого боку, внаслідок жорсткої боротьби з ринку вибувають підприємства, які не змогли впоратися з конкуренцією. Отже, маємо справу з динамікою суб'єктного укладу туристичної індустрії, яка підтверджує його трансформацію, що відбувалася в нашій країні після 1995 р.
Велика кількість суб'єктів підприємницької діяльності має задовольняти різноманітні потреби туристів. Застосовуючи визначені критерії, ознаки та їх комбінації, можна здійснити типологію туристичних підприємств, а отже, зробити поділ сукупності цих підприємств на відповідні в міру однорідні групи.
Серед основних критеріїв поділу і класифікації туристичних підприємств можна виокремити:
• предмет діяльності;
• вид споживачів пропозиції й місце в процесі її дистрибуції;
• просторове охоплення, чи покриття;
• форму власності;
• організаційно-правову форму;
• розмір підприємства.
З огляду на предмет діяльності туристичні підприємства можна розподілити на:
• підприємства, що надають готельні послуги;
• транспортні підприємства, які займаються переміщенням туристів до місць їх туристичного перебування і назад, а також у межах туристичної дестинації (місцевості, регіону);
• підприємства туристичного посередництва, які можуть виконувати функції організатора туристичних заходів, посередника і агента;
• підприємства громадського харчування;
• підприємства з надання спортивно-рекреаційних послуг, пропозиція яких скерована не лише на туристів, а й на жителів туристичної дестинації, й дає змогу розвивати фізичну активність згідно з характером туристичних цінностей (клімат, рельєф, ресурси) цих територій;
• санітарно-лікувальні підприємства, котрі функціонують у місцевостях і регіонах з лікувально-оздоровчими ресурсами, пропозиція яких стосується не тільки традиційних курортників, а й осіб, готових взяти участь у бальнеологічному туризмі;
• суб'єкти, котрі займаються інформацією, туристичною популяризацією, роль і значення яких в умовах конкуренції на туристичному ринку (стосується підприємств і туристичних територій) систематично зростає.
Наведена класифікація туристичних підприємств має узагальнений характер, оскільки важко не помітити на туристичному ринку, з одного боку, спеціалізації, що стосується предмета діяльності (сфери і структури пропонованих окремими суб'єктами послуг), а з іншого - розширення (збагачення) існуючої пропозиції новими видами послуг. Прикладом можуть бути готельні підприємства, які до традиційної пропозиції все частіше залучають послуги sра&wellnes
Другий критерій - вид споживачів пропозиції і місце в процесі її дистрибуції, - передбачає розділення сукупності туристичних підприємств на:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент туристичного підприємства» автора Кудла Н.Є. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Типологія туристичних підприємств“ на сторінці 1. Приємного читання.
