• суб'єктів, які є виробниками туристичних послуг, що можуть їх продавати безпосередньо туристам або пропонувати свої продукти для реалізації посередникам; ця група охоплює також суб'єктів, які надають послуги з розміщення, харчування, туристичного перевезення, екскурсійного супроводу, спортивно-рекреаційні заходи;
• суб'єктів, які займаються посередницькою діяльністю з продажу туристичних послуг та організацією туристичних заходів, тобто поєднанням у пакети визначеного набору послуг, пропонованих виробниками, і підготовкою їх до продажу. Цю групу суб'єктів у літературі називають туристичними операторами і турагентами.
Практика засвідчує: туристичні підприємства, що належать до другої групи, часто поєднують функції організатора і посередника, а також іноді виступають у ролі туристичного агента (діяльність якого полягає у посередництві при укладенні умов з надання туристичних послуг на користь організаторів туризму). За даними державної туристичної адміністрації України упродовж 2009 р. чинними були 7322 ліцензії на туристичну діяльність, однак фактично туристичні послуги надавали 4829 ліцензіатів; з них туроператорів - 1475, турагентів - 3354, відповідно 31 і 69 %1.
Якщо брати до уваги критерій форми власності, то можна вирізнити туристичні підприємства, які належать до:
• громадського сектору (наприклад, державні, комунальні чи профспілкові підприємства);
• приватного сектору (наприклад, фізичні особи, котрі здійснюють підприємницьку діяльність у туризмі, товариства з обмеженою відповідальністю, акціонерні спілки тощо).
Приватизаційні процеси державних туристичних підприємств (найчастіше внаслідок їх ліквідації й розпродажу майна), що відбувалися наприкінці XX ст., змінили у радикальний спосіб структуру власності у суб'єктному укладі туристичної індустрії. Такий поділ, за сучасних умов, втрачає значення з огляду на динаміку приватного сектору в туристичній сфері. Нині його представляють як приватні туристичні агенції, так і велика кількість фізичних осіб, товариств, що надають гастрономічні, нічліжні, транспортні, екскурсійні чи спортивно-рекреаційні послуги.
З огляду на просторове охоплення, чи покриття, туристичні підприємства можна поділити на суб'єкти, що функціонують на ринку:
• локальному (місцевому);
• регіональному;
• державному;
• міжнародному.
Перша вищеназвана група туристичних підприємств веде свою діяльність на визначеній місцевості або на території з чітко обмеженим адміністративним критерієм. Як правило, це малі туристичні підприємства, які виконують функції агента, котрий продає пропозицію туроператорів на певній території, тобто підприємства з надання послуг розміщення, заклади харчування, фірми з надання спортивних і рекреаційних послуг, які використовують наявні на певній території об'єкти і споруди (наприклад, прокат лиж, велосипедів, байдарок, квадроциклів тощо).
Водночас підприємства, що функціонують на регіональному ринку, охоплюють своєю діяльністю територію певного регіону (наприклад, Карпатський, Причорноморський регіон тощо) і мають свої відділи (представництва) у найбільш доступних місцях цього регіону. До них належать підприємства, які володіють мережею готельних закладів на території визначеного регіону (наприклад, національна мережа готелів "7 днів" в Україні чи гастрономічних об'єктів "Леокс" у Карпатському регіоні).
Туристичні підприємства, які здійснюють діяльність на вітчизняному ринку, охоплюють усю територію країни, де мають представництва. Це великі підприємства з відповідно розбудованою організаційною структурою (відділи, підрозділи тощо), серед яких є багато суб'єктів, які здійснюють функцію туристичного організатора і посередника (наприклад, "Міст-Typ", "Колізей"), підприємства, які володіють мережею готельних об'єктів (наприклад, перша українська готельна мережа **Premier Hotels") чи також пропонують послуги прокату легкових автомобілів (наприклад, "Львівська транспортна організація"1).
Поступові процеси інтеграції та глобалізації господарської діяльності у туризмі спричинили збільшення кількості підприємств, що працюють на обслуговування міжнародного ринку. Вони почали з'являтися в Україні на початку XXI ст. як наслідок зацікавленості нашим туристичним ринком відомих закордонних туроператорів. Уже у 2004 р. на український ринок увійшов дан-ський туроператор "Scan Holiday", а згодом німецькі туристичні бюро "Neckermann" (Neckermann and Reisen Touristic) і иТиі" ( Touristic Union International),
У типології туристичних підприємств можна застосувати критерій щодо організаційно-правової форми діяльності підприємства, яка дає можливість виокремити:
• підприємства індивідуальної власності;
• спілки чи товариства, у тому числі особові й майнові;
• заклади і установи, у тому числі й державні підприємства;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент туристичного підприємства» автора Кудла Н.Є. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Типологія туристичних підприємств“ на сторінці 2. Приємного читання.
