Туризм в Україні належить до найбільш динамічних напрямів розвитку підприємницької діяльності. Він генерує значні прибутки, охоплює мільйони людей" що подорожують з певною метою. Це й різні за видом діяльності туристичні підприємства, які функціонують на внутрішньому і зовнішньому ринку, пропонуючи продукти, що мають задовольнити мінливі сподівання споживачів за невизначених умов оточення.
Конкурентна боротьба у поєднанні з динамічними змінами оточення туристичних підприємств зумовили потребу підготовки менеджерів з ґрунтовними економічними знаннями у сфері функціонування туристичного ринку, маркетингу та управління. Ефективна діяльність на туристичному ринку вимагає від керівного складу й персоналу підприємства знань та навичок, їх умілого використання, що дає змогу формувати нові конкурентоспроможні стратегії діяльності. Шанс на успіх матимуть ті туристичні підприємства, які зуміють адекватно відповісти на нові виклики ринку.
Важко собі уявити раціональне чи ефективне управління суб'єктами, котрі надають туристичні послуги за принципом інтуїтивних дій або лише професійного досвіду. Необхідні ґрунтовні, глибокі знання, підкріплені сучасними інформаційними системами.
Щороку зростає кількість публікацій, присвячених проблематиці менеджменту туризму, однак небагато є напрацювань, які презентують у комплексі широкий спектр процесів і явищ, що відбуваються в туристичних підприємствах. Обширність цієї проблематики за обмеженого обсягу пропонованого підручника спонукала автора до вибору і представлення основних положень зі сфери управління туристичним підприємством, які, однак, мають важливе значення для його майбутніх читачів.
У підручнику використано два підходи до викладення матеріалу: узагальнювальний та маркетинговий. Концепція першого підходу полягає у представленні туристичного підприємства як складової суспільно-економічної системи, у межах якої приймаються конкретні рішення щодо його функціонування, використання засобів та ефективності. У маркетинговому підході акцентується
на тому, що прийняття управлінських рішень передбачає врахування сподівань і потреб клієнтів. Адже туристичне підприємство є учасником ринку, який створює можливості для його функціонування і розвитку й одночасно контролює його діяльність у сфері задоволення потреб учасників туристичного руху.
Підручник структурно відповідає Програмі підготовки фахівців з напряму "Менеджмент організацій'' та "Туризм", яка затверджена науково-методичною комісією Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України. У підручнику наведено власні дослідження автора, передовий вітчизняний та закордонний досвід викладання цього курсу та узагальнено практичні аспекти, якими послуговуються суб'єкти підприємницької діяльності.
Автор висловлює сподівання, що попри деякі дискусійні твердження, за змістом підручник буде корисним не лише студентам вищих закладів освіти та слухачам курсів підвищення кваліфікації, а й практикам, які вирішують конкретні проблеми у процесі управління туристичним підприємством.
Розділ 1. Туристичне підприємство у народногосподарському комплексі
• 1.1. Передумови створення й розвиток туристичних підприємств
• 1.2. Суть, ознаки і функції туристичних підприємств
• 1.3. Типологія туристичних підприємств
• 1.4. Суспільно-психологічні детермінанти управління
Передумови створення й розвиток туристичних підприємств
Туристична діяльність пов'язана не лише зі зміною тимчасового місця перебування туристів, а й з необхідністю задоволення їхніх потреб. Зазвичай це виявляється у наданні низки послуг - переміщення, проживання, харчування, екскурсійного супроводу тощо. Якщо вони забезпечуються купівельною спроможністю потенційних туристів, то це явище набуває на ринку форми туристичного попиту. Необхідність заспокоєння цього попиту спричинюють процеси, що сприяють виникненню на ринку підприємств (фізичних та юридичних осіб), які, економічно ризикуючи, надають визначені послуги від власного імені й власним коштом. З огляду на характер потреб туристів і предмет обміну називаємо їх туристичними послугами. Вони становлять важливий елемент туристичної пропозиції. Ця пропозиція охоплює також так звані основні туристичні блага, тобто натуральні умови і антропогенні об'єкти, які у поєднанні визначають туристичні цінності1, або туристичну вартість. У суб'єктивно-інституційному сенсі цю продукцію створюють суб'єкти підприємницької діяльності, які називають туристичними підприємствами, їх діяльність можна локалізувати у просторі, який окреслюватиме місця постійного проживання та перебування туристів. У цьому просторі відбуваються економічні, суспільні, психологічні й просторові процеси від моменту появи туристичних потреб і створення умов, які перетворять їх на попит, до моменту реалізації цих потреб і отримання задоволення туристами від спожитого продукту.
Заснування й розвиток туристичних підприємств пов'язані зі стихійним розвитком туристичного руху та створенням передумов туристичного ринку в першій половині XIX ст. Однак ще раніше існували різноманітні об'єкти розміщення (наприклад, заїзди, гостинні двори), які пропонували свої послуги мандрівникам. Лише масштаб і сила цього руху в XIX ст. спричинили прийняття рішення фізичними особами щодо здійснення підприємницької діяльності, яка полягає не лише у наданні мандрівникам поодиноких послуг, таких як нічліг, харчування чи транспорт, а й створенні комплексних туристичних продуктів. Не можна забувати, що тривалий час особи, які організовували подорожі, формували попит на відповідні послуги, насамперед задовольняючи основні побутові потреби. Така діяльність була економічно вигідною та полягала у створенні пропозицій для них.
Варто також зазначити, що на початку XIX ст. у зв'язку з масовою трудовою еміграцією громадяни багатьох країн, у тому числі й українці, почали створювати перші інституційні форми з надання посередницьких послуг та організацій. Це були агенції аматорів та судноплавних маклерів, які продавали квитки на кораблі та оформляли відповідні документи для подорожі. Вони обслуговували переважно трудових мігрантів і мали відносно вузьку сферу діяльності. Хоча ці агенції були спеціалізованими суб'єктами, які у фаховій літературі визначалися як туристичні, але вони істотно впливали на розвиток останніх.
Отже, початки діяльності, що пов'язані з організацією та обслуговуванням подорожей з туристичною метою, сягають середини XIX ст. У той час англійський пастор Томас Кук розпочав організовувати екскурсії для робітничого класу. Перші роки не приносили очікуваних доходів (квитки продавали за 1 шилінг, а екскурсії проводили неподалік місця призначення). У 1841 р. відбулася перша групова екскурсія потягом на трасі з Лейстера в Лафборо1. Саме цей факт у літературі вважається зародженням бюро подорожей, а Т. Кук - засновником туристичних підприємств цього типу1.
Іншою визначною подією другої половини XIX ст. було створення в 1863 р. у Берліні бюро С. Стангена, якого вважають німецьким зачинателем організованих подорожей. Це бюро вперше запровадило так звані готельні купони та спеціальну систему квитків, яка полягала у поєднанні залізничного квитка з квитком судноплавної компанії.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент туристичного підприємства» автора Кудла Н.Є. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ПЕРЕДМОВА“ на сторінці 1. Приємного читання.
