Природне оточення

Менеджмент туристичного підприємства

Чинники природного оточення особливо важливі для функціонування туристичних підприємств, оскільки елементи цього оточення, приваблюючи туристів у певні регіони, стимулюють розвиток самого туризму. Природні цінності е складовою продукту туристичних підприємств, а отже, відповідна турбота і охорона їх стану впливає на можливості розвитку або занепаду певного суб'єкта діяльності. Дуже часто туристичний попит є обмеженим власне засобами довкілля. Однак існують певні способи, які дають змогу зарадити цьому завдяки охороні природи і культурно-історичної спадщини; модифікації природних засобів та інших натуральних туристичних благ (наприклад, регулювання річкових русел, зміцнення морського узбереясжя, створення штучних пляжів, укріплення крутих схилів, відбудова старих мостів); зміні потреб, переваг і смаків туристів (наприклад, заміна атракційних об'єктів природи надзвичайно привабливою пропозицією послуг)1, Застосування цих способів набуває особливого значення в туристичних підприємствах, які хочуть вирізнятися своєю пропозицією з-поміж конкурентів, що функціонують у регіонах з приблизно однаковими ознаками природного середовища.

Важливим елементом політики кожного підприємства має бути цілеспрямована діяльність на збереження й охорону природного середовища, яке становить інтегральну частину стратегії управління на підприємстві. Основним інструментом у цій сфері є аудит стану довкілля, який визначає цілі й методи контролю за результатами екологічної діяльності суб'єктів підприємницької діяльності.

Найпоширенішою формою управління навколишнім середовищем у туризмі є показники, які визначають межі використання природного середовища туристами2:

• показник природної абсорбції туристичної території - це відношення між величиною туристичного руху та можливостями прийняття певної кількості туристів територією так, щоби не здійснювати негативного впливу на природні об'єкти і не спричинити спаду їх привабливості;

• показник екологічної ємності у понятійному розумінні охоплює інвестиційну, територіального планування, будівельну те експлуатаційну проблематику туристичної індустрії стосовно природного середовища. Він визначається відношенням між інвестиційними й виробничими потребами господарюючих суб'єктів у туризмі та обсягом природних засобів так, аби їх зменшення внаслідок користування цими суб'єктами не спричинило спаду привабливості території;

• показник виробничої абсорбції території охоплює відношення конкурентного використання території між туризмом та іншими видами господарської діяльності й відносини кооперації між ними. Передумовою визначення цього показника є порівняння окупності туризму з іншими видами господарської діяльності на певній території методом з'ясування користі й втрат в екологічному, економічному та суспільному вимірах;

• показник підсумкової ємності ґрунтується на функціональній здатності існуючих об'єктів технічно-економічної інфраструктури певної території забезпечити потреби місцевого населення та приїжджих гостей;

• показник соціопсихологічної ємності з позиції туриста означає межу, за якою настає суб'єктивне відчуття спаду атракційності перебування на певній території, поєднане з відмовою приїзду на цю територію у майбутньому. З позиції місцевого населення це межа навантаження, поза якою з'являється суб'єктивне відчуття обтяжливості, що виникає внаслідок роз'їздів приїжджих гостей, а також спричинене незручностями і зниженням якості життя внаслідок переінвестування території в туристичні об'єкти і споруди;

• показник фізичної ємності визначає межі максимальної відкритості території з огляду на придатні до використання природні об'єкти;

• показник порівняльної економічної ефективності природоохоронних витрат визначає мінімум сукупних експлуатаційних витрат і капітальних вкладень, зведених до річного обсягу, з урахуванням чинника часу. Умовою проведення розрахунків порівняльної ефективності витрат на природоохоронні заходи є вибір їхніх варіантів у межах однієї й тієї ж території, де досягається однакова якість навколишнього середовища1.

У природному оточенні Ф. Котлер виокремлює чотири тренди, існування яких має бути усвідомлене суб'єктами, котрі надають туристичні послуги, а саме2:

• 1) нестача сировини;

• 2) зростання витрат на енергетичні ресурси;

• 3) зрослий рівень забруднення;

• 4) зміна ролі уряду в діяльності щодо охорони навколишнього середовища.

Нестача сировини стосується обмеження у використанні як невичерпних (наприклад, повітря внаслідок відмови від аерозолів, які знищують озоновий шар), так і вичерпних ресурсів (відновлюваних - сповільнення надмірної експлуатації лісів чи проблеми з пропозицією продуктів харчування через зменшення площ сільськогосподарських угідь внаслідок урбанізації територій та невідновлюваних - обмеження використання підприємствами таких матеріалів, як нафта, вугілля, цинк, срібло тощо). Прикладом екологічної діяльності підприємств може бути політика ощадливого використання води в об'єкті: інсталяція фільтрувальних приладів, які очищують воду із системи душових кабінок для повторного використання у системі туалетів; встановлення запірної арматури, яка за потреби автоматично перекриває доступ води; використання дощівки, наприклад, для догляду за рослинами.

Зростання витрат на енергетичні ресурси впливає на загальні витрати туристичних підприємств, а в підсумку і на ціни пропонованих продуктів. Це змушує шукати альтернативні джерела енергії та вести політику ощадливого використання енергії, яка полягає у впровадженні на туристичних об'єктах енергоощадних технологій - систем управління енергетичними засобами будинків у готельних об'єктах (Building Energy Management System, BEMS), де використанням енергії для опалення, освітлення і вентиляції будинків керують за допомогою електронного модуля, а також встановлення термостатів й вмикачів світла, які реагують на рух.

Зрослий рівень забруднення, пов'язаний з діяльністю туристичних підприємств і туристів1, часто призводить (з огляду хоча б на вищу екологічну свідомість суспільства) до обмеження туристичного руху. Підприємства змушені шукати нові способи ведення господарської діяльності, аби не спричинити незворотних явищ у навколишньому середовищі. Екологічний менеджмент полягає в пристосуванні цілей і функцій підприємства до вимог природного середовища з можливим їх коригуванням на основі екологічних критеріїв. Отже, це не може бути окремою ціллю фірми, а операційним завданням, яке реалізовується одночасно з досягненням усіх інших цілей і функцій підприємства.

У готельному підприємстві великого значення набувають заходи щодо мінімізації кількості відходів. До найважливіших із них належать2:

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент туристичного підприємства» автора Кудла Н.Є. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Природне оточення“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Суть, ознаки і функції туристичних підприємств

  • Типологія туристичних підприємств

  • Суспільно-психологічні детермінанти управління

  • Розділ 2. Сутність основних функцій менеджменту туристичного підприємства

  • Організаційна функція у менеджменті туризму

  • Мотивація як функція менеджменту

  • Модель відносин взаємодії

  • Сучасні теорії мотивації працівників

  • Теорія зміцнення мотивації

  • Практичні аспекти мотивації

  • Контроль діяльності

  • Прийняття рішення

  • Розділ 3. Оточення туристичного підприємства

  • Політико-правове оточення

  • Економічне оточення

  • Суспільно-демографічне і культурне оточення

  • Природне оточення
  • Технологічне оточення

  • Мікрооточення туристичного підприємства

  • Внутрішнє середовище туристичного підприємства та його елементи

  • Розділ 4. Управління туристичним підприємством в ринкових умовах

  • Особливості пропозиції туристичних підприємств

  • Місце підприємств у системі туристичної пропозиції

  • Особливості туристичного попиту

  • Ознаки туристичного попиту

  • Чинники, що визначають обсяг туристичного попиту

  • Розділ 5. Продукт туристичного підприємства

  • Туристичні блага та інфраструктура

  • Туристична послуга - складова продукту

  • Специфічні ознаки туристичних послуг

  • Планування продукту туристичного підприємства

  • Розділ 6. Трудові ресурси у діяльності туристичного підприємства

  • Особливості праці у туризмі

  • Управління персоналом туристичного підприємства

  • Персонал як чинник забезпечення якості готельних послуг

  • Розділ 7. Управління матеріально-технічною базою туристичного підприємства

  • Основні підходи до визначення функціональної придатності об'єктів і споруд матеріально-технічної бази туризму

  • Методи і показники оцінки використання матеріально-технічної бази туристичних підприємств

  • Розділ 8. Управління якістю послуг туристичних підприємств

  • Підходи до вимірювання показників якості туристичних послуг

  • Ринкові аспекти якості туристичних послуг

  • Вимоги щодо якості окремих груп туристичних підприємств

  • Способи й методи оцінки якості у туристичному підприємстві

  • Розділ 9. Управління інформаційними процесами туристичних підприємств

  • Інтернет у діяльності туристичних підприємств

  • Електронні системи бронювання і продажу туристичних послуг

  • Розділ 10. Ефективність управлінської діяльності туристичних підприємств

  • Управління інвестиційною діяльністю туристичного підприємства

  • Використання логістики в управлінні туристичним підприємством

  • Способи управління ризиком у туристичній діяльності

  • Аналіз господарської діяльності туристичного підприємства