Щоб виробити рекомендації для формування у регіоні кластерної моделі об'єднання суб'єктів підприємництва, орієнтованої на домінуючий розвиток туризму, необхідно виокремити основні ознаки та функціональні особливості регіонального кластера, що розглядаються як його ключові елементи:
• географічна близькість та єдність підприємств, що утворюють кластер у поєднанні з концентрацією ресурсів і оптимізацією розміщення факторів виробництва у межах регіону;
• чітко виражена спеціалізація підприємств та господарюючих суб'єктів, а також спеціалізація конкретних регіонів загалом;
• наявність значної кількості господарюючих суб'єктів, що працюють у рамках визначеної сфери спеціалізації;
• високий рівень розвитку конкуренції між господарюючими суб'єктами, заснований на інноваційній активності та розвитку різноманітних форм міжкорпоративної співпраці.
Наявність всіх перерахованих елементів кластера не є обов'язковими. Склад його учасників може розширюватись в залежності від ступеня важливості зв'язків та рівня сформованості кластера.
В Україні кластерний рух розпочався у липні 1998 р., коли була зареєстрована громадська організація Асоціація "Поділля Перший", яка відіграє нині провідну роль у регіональному розвитку України на основі впровадження кластерної моделі. За участю організації вже створені шість кластерів: швейний, будівельний, харчовий, продовольчий, туристичний, кластер зеленого туризму. Найбільш успішними та відомими прикладами кластерних утворень у сфері туризму є кластер сільського туризму "Оберіг", туристичний кластер "Кам'янець", кластер "Екотур".
В інших областях України з 2005 р. також йде активне створення кластерів: Івано-Франківська область (туристичний кластер, кластер виробників декоративного текстилю); Полтавська область (туристично-рекреаційний кластер "Гоголівські місця Полтавщини"); Черкаська область (кластер перевізників); Житомирська область (кластер каменедобування та каменеобробки); Київська область (Славутицька міська громадська організація "Туристичний кластер - Славутич"); Миколаївська, Одеська, Херсонська області та Автономна Республіка Крим (добровільне об'єднання органів місцевого самоврядування міст Алупка, Бєлгород-Дністровський, Вознесенськ, Гола Пристань, Ізмаїл, Іллічівськ, Цюрупінськ, Южний) [110, с. 20].
Ідеї створення туристичних кластерів на рівні ініціювання громадськими організаціями та органами місцевого самоврядування також з'являються в інших регіонах України, зокрема у Закарпатській, Рівненській, Тернопільській, Чернівецькій та Чернігівській областях.
У межах туристичних кластерів можливим є таке поєднання різних підприємств, які в одних ситуаціях конкурують між собою, а в інших - співпрацюють для вироблення певних колективних рішень, розробки спільних ініціатив, хоча це в багатьох випадках залежить від структури кластеру. Отже, кластерна модель передбачає не тільки взаємовигідну співпрацю, обмін інформацією, ідеями, технологіями, працівниками, але й обов'язково наявність конкуренції між ними.
Туристичні кластери можуть об'єднувати як незначну, так і велику кількість підприємств туристичного та споріднених і допоміжних секторів економіки. Вони можуть формуватися як з великих, так і з малих підприємств у найрізноманітніших поєднаннях і відносинах. Від інших форм організації спільної діяльності туристичні кластери відрізняються вищим рівнем взаємодії між підприємствами, організаціями, установами, інституціями, що входять до їх складу, варіюючи за формою від цільових об'єднань підприємств до потужних, добре структурованих комерційно-конкурентних утворень.
Нині туристичні кластери функціонують в багатьох країнах, при цьому механізми їх створення та взаємодії з іншими кластерами у багатьох аспектах є схожими. Наприклад, завдяки державній підтримці було створено туристичний кластер в Італії: місцева туристична система "Тразименське озеро" в Умбрії, яка об'єднує поряд із туристичними підприємствами, закладами розміщення та харчування, також торговельні організації, підприємства з виробництва товарів широкого вжитку та продуктів, специфічних для даної місцевості (вино, олія). З інших діючих італійських кластерів слід згадати "Салінунтінські терми" (Сицилія), "Адріатичне море і берег", "Міста мистецтв, культури та бізнесу" (Емілія-Романія) [110, с. 21].
Кластерні туристичні об'єднання є вдалим прикладом регіонального розвитку та однією з найефективніших форм організації інноваційних процесів, за якої на ринку конкурують вже не окремі підприємства, а цілі комплекси, що значно скорочують свої витрати завдяки спільній технологічній кооперації. Кластери формують специфічний економічний простір з метою розширення сфери вільної торгівлі, безперешкодного переміщення капіталу та людських ресурсів, а отже виконують функції структуроутворюючих елементів глобальної системи.
Для підвищення конкурентоспроможності туристичних підприємств та досягнення міжнародних стандартів туристичного обслуговування в Україні необхідно вдосконалити систему правового регулювання діяльності кластерних утворень усіх видів. Незважаючи на те, що в нашій країні щороку створюються нові кластерні об'єднання, серед яких багато туристичних, на державному рівні вони не мають достатньої підтримки та законодавчо-нормативного утвердження.
Постала також нагальна потреба у використанні моделі публічно-приватного партнерства в системі управління туристичними кластерами. Для цього необхідно:
• на законодавчому визнати кластерну модель розвитку туризму;
• розробити програму розвитку туристичних кластерів в Україні;
• підвищити кваліфікацію працівників туристичної галузі;
• запозичити міжнародний досвід створення та функціонування туристичних кластерів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Правове регулювання туристичної діяльності» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Моделі державного регулювання розвитку туризму“ на сторінці 2. Приємного читання.
