Крім того, нові зміни передбачають, що п'ятирічні багаторазові візи мають надаватися національним та регіональним прокурорам, їх заступникам, дружинам, дітям та батькам, що відвідують громадян ЄС, які живуть на території країни громадянства, а також представникам технічного персоналу, що обслуговує журналістів.
Згідно із домовленостями, багаторазові візи терміном дії в один рік мають надаватися водіям, що здійснюють міжнародні вантажні або транспортні перевезення, персоналу міжнародних поїздів, особам, що беруть участь в наукових, культурних та спортивних подіях, учасникам міжнародних спортивних змагань, представникам громадянського суспільства, які часто подорожують до країн-членів ЄС з метою участі в семінарах та конференціях, особам, що беруть участь у міжнародних виставках та ярмарках, представникам релігійних організацій [113, с. 96].
Разом з тим слід констатувати, що ця угода поділяє українське суспільство на дві групи: привілейованих отримувачів віз, серед яких, наприклад, журналісти та бізнесмени, і звичайних пересічних громадян. Візова політика не повинна бути лише для еліти українського суспільства, а мусить полегшувати організацію подорожей для простих людей. Адже одна з головних цілей Європейської політики сусідства - створити на південь і схід від нових кордонів ЄС зону стабільності, миру та добробуту шляхом налагодження тісних довготривалих відносин з сусідніми країнами.
У травні 2014 р. Європейський союз оприлюднив дані щодо заявок на отримання Шенгенських віз від українських громадян. Статистика показує позитивні тенденції. Загальна сума виданих віз (як багаторазових, так і короткострокових) зросла майже удвічі, якщо порівняти 2010 р. (1,2 млн. віз) та 2013 р. (2,1 млн. віз). Кількість багаторазових віз також збільшилась, а їх частка у загальній кількості виданих віз зросла з 29% у 2010 р. до 39% у 2013 р. Ще одна позитивна тенденція спостерігається у кількості відмов. Відсоток тих, кому було відмовлено у наданні Шенгенської візи, впав із 3,8% у 2010 р. до 1,7% у 2013 р. [123].
Відповідному покращенню у наданні Шенгенських віз сприяв вступ у силу подальших угод щодо лібералізації візового режиму. Більше того, у травні 2014 р. Європейська комісія ухвалила рішення про перехід України до другого етапу впровадження так званого Плану дій щодо лібералізації візового режиму, який має прокласти дорогу безвізовому режиму між ЄС та Україною. Європейська комісія дійшла висновку, що наша держава створила всі необхідні законодавчі, політичні та інституційні рамки та досягла відповідності вимогам першого етапу візового діалогу [122].
Моделі державного регулювання розвитку туризму
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Правове регулювання туристичної діяльності» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Візова політика України та Європейського союзу“ на сторінці 2. Приємного читання.
