Усіма юридичними нормами туризм визнаний у світі загальнолюдським явищем, отже ніхто не може бути обмежений у можливості здійснити подорож. Водночас право громадян на свободу подорожей припускає обов'язкове дотримання правил міжнародного туризму, повагу законів і місцевих звичаїв відвідуваної країни та виїзд з неї у визначений термін.
Для підтвердження важливості туристичних формальностей слід навести положення кількох основних міжнародних документів.
• 1. Заключний акт Наради з безпеки та співробітництва у Європі (Гельсінкі, 1975 р.): "Держави-учасниці висловлюють намір заохочувати розвиток туризму шляхом розгляду в позитивному ракурсі питань, пов'язаних з формальностями, необхідними для подорожей за кордон" [16, с. 169].
• 2. Манільська декларація зі світового туризму (Маніла, 1980 р.): "Всесвітня туристична організація включає в програму своєї діяльності питання, які стосуються використання існуючих норм та діючої практики туристичних формальностей, а також вироблення загальних рекомендацій для впорядкування та спрощення туристичних подорожей" [16, с. 194].
• 3. Хартія туризму (Софія, 1985 р.): "Державам слід сприяти доступу туристів (громадян своїх країн та іноземних громадян) до суспільного надбання у відвідуваних місцях, застосовуючи положення існуючих документів щодо спрощення формальностей, вироблених Організацією Об'єднаних Націй, Міжнародною організацією цивільної авіації, Міжнародною морською організацією, Радою митного співробітництва або будь-якою іншою організацією, зокрема Всесвітньою туристичною організацією, з урахуванням постійного скорочення обмежень на подорожі" [16, с. 264].
• 4. Гаазька декларація з туризму (Гаага, 1989 р.): "Одночасно із швидким збільшенням обсягів подорожей уточнюється та розширюється поняття туристичних формальностей. Деякі з них стосуються безпосередньо туристів, інші - представників туристичного бізнесу. Спрощення туристичних формальностей вже залишило свої вузькі первісні межі прикордонних формальностей та митних процедур. Сьогодні йдеться про позитивне стимулювання та заохочення туризму, зокрема, шляхом реалізації заходів, які дозволяють кожній людині брати участь у внутрішньому та міжнародному туризмі, особливо молоді, людям похилого віку, інвалідам" [16, с. 277].
• 5. Міжнародна конференція з безпеки туризму та зменшення ризиків у подорожах (Естерсунд, 1995 р.): "Питання щодо спрощення туристичних формальностей повинні знаходитися у нерозривному зв'язку із забезпеченням безпеки в туризмі та виробленням взаємоприйнятних і погоджених варіантів вирішення проблем у даній сфері" [16, с. 283].
Комісія ООН зі сталого розвитку у квітні 1999 р. схвалила концепцію Глобального етичного кодексу туризму та запропонувала доповнити його пропозиціями представників туристичного бізнесу, неурядових і громадських організацій. Письмові коментарі до цього документа надійшли з понад 70 країн-членів ЮНВТО та різних організацій. Остання редакція Глобального етичного кодексу туризму, розроблена за результатами тривалого консультаційного процесу, була одноголосно схвалена на тринадцятій сесії Генеральної Асамблеї ЮНВТО у Сантьяго (Чилі) в жовтні 1999 р.
Кодекс містить дев'ять статей, що визначають "правила гри" для урядів, туроператорів, туристичних агентств і безпосередньо самих туристів. Окрема десята стаття присвячена визначенню механізму розв'язання дискусійних питань, який заснований на принципах примирення та взаєморозуміння через створення Всесвітнього комітету з етики туризму, що складається з усіх учасників туристичного процесу - урядових органів, приватного сектора і громадських організацій.
За висновками експертів ЮНВТО, Глобальний етичний кодекс туризму має стати діючим документом, особливо в контексті упорядкування туристичних формальностей. Зокрема, у його восьмій статті "Свобода туристичних подорожей" зазначено, що адміністративні формальності щодо перетину кордонів, які введені державами або випливають із міжнародних угод (візові, санітарні, митні та інші), потрібно адаптувати у такий спосіб, щоб сприяти свободі подорожей та вільного доступу максимальної кількості людей до міжнародного туризму.
Слід також заохочувати угоди між країнами, спрямовані на гармонізацію та спрощення цих формальностей, поступово скасовувати або коректувати спеціальні податки і збори, що обтяжують туристичну індустрію та перешкоджають її конкурентоспроможності [16, с. 251].
Спрощення туристичних подорожей - це всебічно продумана та скоординована політика держави, конкретні заходи її урядових структур, у першу чергу національної туристичної адміністрації, з метою розвитку та заохочення туристичних подорожей, забезпечення туристів необхідною соціальною та економічною захищеністю, а також кваліфікованою медичною та іншою допомогою, охороною їх майна, здоров'я, особистих прав і свобод.
Паспортні та візові формальності
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Правове регулювання туристичної діяльності» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 3. Туристичні формальності та безпека у туризмі“ на сторінці 2. Приємного читання.
