• в 120 днів — 4-4,5
Форма тіла в кролів цієї породи повинна мати такі характеристики: спина пряма, тіло видовжене, груди глибокі, у самок виражена велика підгрудка. Голова велика, вуха довгі, широкі. Волосяний покрив пружний, густий, блискучий, чисто білий без будь-яких домішок і відмітин. Очі червоні. Плодючість породи середня близько 8-10 кроленят.
Порода слабо пристосована до промислового розведення так як сильно не любить рейкових і гратчастих підлог, тому що маючи велику вагу і схильна до таких захворювань як пододерматит і мастит у дорослих часом дуже важких до 10 кг самок і що мають велике вим'я яке сильно пошкоджується при утриманні на сітчастих і гратчастих підлогах. Так само недостатня оброслість лап робить цю породу кролів менш привабливою до промислового розведення.
Виведено внутріпородний типи білого велетня для підвищеної продуктивності та промислового розведення.
Радянський мардер. Вітчизняна порода кроликів, в основному шкуркового напрямку продуктивності. Виведена в 1931-1940 рр.. в господарствах Вірменії в результаті складного відтворювального схрещування. При цьому кроликів породи російський горностаєвий схрещували з шиншилою помісного походження. Помісей першого покоління схрещували потім з місцевими безпородними кроликами блакитного забарвлення, а також з кроликами типу російська горностаєва і шиншила. При виведенні породи прагнули отримати тварин, добре пристосованих до кліматичних і кормових умов Вірменії, що відрізняються оригінальним забарвленням волосяного покриву і стійко ці якості потомству. В якості самостійної порода радянський мардер була затверджена в 1940 р. Свою назву вона отримала за схожість забарвлення волосяного покриву з забарвленням хутра куниці (мардер — куниця).
Кролики породи радянський мардер міцної конституції, пропорційної статури: голова у типових для породи тварин невелика, округла; груди широкі і глибокі без підгрудка; спина коротка, закруглена; круп злегка спущений; кінцівки міцні, прямі. Повновікових кролики цієї породи важили в середньому 3,8 кг, при довжині тулуба 50 см і обхваті грудей за лопатками 35 см. В результаті їх подальшого вдосконалення під керівництвом працівників Вірменського науково-дослідного інституту тваринництва та ветеринарії середня жива маса кролів була доведена до 5-5,3 кг, довжина тіла — до 55-60 см і обхват грудей до 38 см.
Середня плодючість кролиць — 7 кроленят за окріл.
Молодняк породи радянський мардер характеризується середніми показниками скоростиглості та енергії росту. У 30-денному віці він важить 400-650 г, в 45-денному — 750-1050 г. Молодняк кращих ліній у 2-місячному віці важить в середньому 1,6 кг, у 3-місячному — 2,1 кг. На 1 кг приросту його живої маси витрачається від 4 до 5 кг кормових одиниць. До теперішнього часу забійний вихід підвищився з 55 до 60%, плодючість кролиць — з 7 до 8 кроленят за окріл; від самок кращих сімейств отримують за окріл до 10-12 кроленят.
Подальше вдосконалення кроликів цієї породи направлено на підвищення їх живої маси, скоростиглості, м'ясності, оплати корму продукцією та поліпшення якості волосяного покриву. Останній у типових представників породи густий, пружний, еластичний і блискучий. На 1 см2 площі шкіри повновікових кроликів налічується від 22 000 до 24 000 волосся, у кращих тварин — від 25 000 до 30 000. При цьому на один остівий припадає в середньому від 50 до 60 пухових волос.
Кролики породи радянський мардер відрізняються гарним коричневим кольором волосяного покриву; забарвлення мордочки, вух, хвоста і лап у кроликів значно темніше забарвлення тулуба. Найбільш рівномірно забарвлений тулуб темно-коричневих мардерів (чистопородні, гомозиготні по гену забарвлення; найбільш бажані), менш рівномірно — у світло-коричневих (гетерозиготні за геном забарвлення; менш бажані, їхнє хутро нагадує хутро куниці).
Молодняк кролів цієї породи народжується більше світлим (сірого або мишастого забарвлення) і лише потім поступово (до 4-5-місячного віку) набуває забарвлення, характерного для дорослих тварин.
Шкурки кролів породи радянський мардер дуже красиві; при промисловій переробці їх використовують в основному в натуральному вигляді. Особливо цінуються шкурки темно-коричневих мардерів, хоча і світло-коричневі також становлять певний інтерес. Все ж при виготовленні хутряних виробів з використанням останніх створюються труднощі з підбіркою хутра через нерівномірність їх забарвлення. Значна нерівномірність у забарвленні волосяного покриву та наявність білого волосся знижують якість одержуваної від кролика шкурки.
Кролики породи радянський мардер добре пристосовані до південного клімату. Поширені вони переважно у Вірменії, в тому числі в особистих підсобних господарствах кролівників-аматорів.
Віденський блакитний. М'ясо-шкурна порода кроликів. Створена в одному з передмість Відня (Генцендорф, Австрія) приблизно в 18901895 рр.. в результаті схрещування чисто-блакитних місцевих моравських кроликів з тваринами породи фландр (бельгійський велетень). Свою назву порода отримала з урахуванням місця її виведення за блакитний колір шкірки.
У СРСР кроликів цієї породи завозили в 1927-1929 рр.. з Німеччини. Вдосконалювали їх у нас цілеспрямованим відбором і підбором при чистопородному розведенні в напрямку збільшення живої маси і розмірів тіла, поліпшення якості волосяного покриву, а також їх пристосованості до кліматичних і кормових умов північної і середньої зон.
Кроликам породи віденський блакитний властива здатність до акліматизації в різних зонах і умовах розведення. Вони однаково добре себе відчувають як при утриманні в шедах, так і в крільчатника. Відрізняються витривалістю, міцною конституцією, пропорційним статурою.
Кролиці плідні — приносять за окріл в середньому близько 8 кроленят. Вони відрізняються досить високою молочністю і добрими материнськими якостями. Голова в типових для породи тварин легка, пропорційна; груди широкі і глибокі; спина досить широка, дещо подовжена; попереково-крижова частина і круп досить широкі, округлі; кінцівки мускулисті, прямі, міцні.
Показники скоростиглості, оплати корму продукцією, забійного виходу у молодняку середні. При споживанні повнораціонних гранульованих комбікормів тварини в 60-денному віці важать в середньому 1,7 кг, в 90-денному — 2,6 кг і в 120-денному — 3 кг. Витрата корму на 1 кг приросту живої маси у віці 90 — 120 днів становить 3-4 кг кормових одиниць. Забійний вихід 56-59%.
Забарвлення волосяного покриву у віденських блакитних кроликів однотонна сизувато-блакитна з більш світлою без плям і темного волосся. Завдяки цьому їх шкірки можна використовувати в натуральному вигляді, а також імітувати під хутро цінних хутрових звірів. У забарвленні типових для породи кроликів розрізняють три відтінки: темний, світлий і середній (сизувато-блакитні), без будь-яких кілець і пасків інших тонів. Зрідка зустрічаються буро-блакитні чи сіро-сизі кролики цієї породи, яких слід вибраковувати з стада як нетипових для породи. Особливо цінуються шкурки більш темного відтінку. У літній час на шкурках таких кроликів може виникати легкий буруватий наліт, а проте після линьки він до зими зникає.
Кроленята народжуються сірими. Забарвлення, властиву породі, вони набувають з віком. Волосяний покрив кроликів цієї породи густий, м'який, глянсовий, з сильним блиском.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи рослинництва і тваринництва» автора Бірта Г.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Оцінка порід кролів за екстер'єром та продуктивними якостями“ на сторінці 5. Приємного читання.
