Розділ 12. Кролівництво

Основи рослинництва і тваринництва

Шкурки кролів — це цінна сировина для виробництва різних хутрових виробів. Якість кролячих шкурок залежить від їх породних особливостей, умов годівлі і утримання, сезону і віку забою, якості знімання шкурок, їх обробки, зберігання тощо.

Шкурки пухових кролів називають пуховими, а всіх інших порід — хутряними. Волосяний покрив кролів пухових порід складається на 95% з ніжних, тонких, довгих, пружних, досить міцних волокон, звивистих по всій довжині, які називаються пухом. Волосяний покрив у хутряних кролів неоднорідний, складається із спрямовуючих, остьових, перехідних і пухових волокон. їх співвідношення, довжина і товщина залежить від породних та індивідуальних властивостей. В середньому доля волокон різних категорій в волосяному покриві кролів складає: спрямовуючих — 0,6 %, остьових — 21,7 %, перехідних і пухових — 77,7 %.

Волосяний покрив кролів, як і інших тварин, періодично змінюється, тобто вони линяють. Линька буває вікова та сезонна. Вікова линька характерна для молодняка, сезонна — для дорослих тварин. Формування першого хутра у кроленят закінчується на 25-30 день життя. Пройдуть дві вікові линьки, перш ніж в молодняка повністю замість первинного хутра з'явиться властиве дорослим кролям хутро.

Перша вікова линька у молодняка починається із місячного віку і триває 90-105 днів. Друга линька починається із 135-денного віку і закінчується в 7-7,5- місячному віці. При нормальному розвитку кроленят між двома віковими линьками проходить 10-15 днів. Цей період називають інтерфазою.

Повновіковим кролям властива сезонна линька. Починається вона в кінці березня — в квітні, а густе і пишне зимове хутро формується тільки в листопаді-грудні.

Вікові і сезонні линьки мають зональний характер. Зональній линьці властиві такі закономірності:

• 1. Проходить вона за правилом двосторонньої симетрії. У кольорових кроликів показником її є обов'язкова пігментація шкіри через накопичення в коренях волоса пігменту меланіну.

• 2. Починається вона з найбільш чутливих зон — кінця морди, кінців лап і хвоста, низу шиї і основи хвоста.

• 3. Линька послідовно переходить із однієї зони на іншу. Найкращі щодо якості хутра шкурки одержують від дорослих кролів та від молодняку весняних окролів при забиванні їх у листопаді-лютому.

Якість шкурок кролів залежить також від техніки знімання, правки, знежирювання та консервування шкурок, а також їх зберігання.

Знімають шкурку і розбирають тушку, підвісивши тварину за задні ноги. Спочатку гострим ножем роблять кругові надрізи шкіри навколо скакальних суглобів задніх ніг, потім розрізають шкуру від скакального суглобу однієї ноги до другої по внутрішній поверхні стегон до заднього проходу. За допомогою гострого ножа знімають шкурку із задніх ніг.

З тулуба до передніх ніг шкурка знімається легко у вигляді трубки, зрідка треба тільки підрізувати підшкірну плівку і стежити, щоб на міздрі залишалося як найменше жиру. Біля лопаток шкурка затримується підшкірними м'язами, які теж підрізують. Передні ноги відрізають разом із шкурою по зап'ястковому суглобу. На голові перерізають вушні хрящі та шкіру навколо очей і губ. Вушні хрящі із шкурок витягають плоскогубцями.

Потім шкурку натягують на клиновидну правилку або дерев'яний конусоподібний болван міздрею назовні. Ножем зішкрібають з міздрі жир у напрямі від хвоста до голови. Зскрібання в протилежному напрямі (від голови до хвоста) небажане, бо при цьому можна зачепити похило розміщенні корені волосся і спричинити дефект шкурки, так званий "протяг". Лезо ножа при видалені жиру треба тримати під прямим кутом до шкурки.

Для сушіння шкурки підвішують у добре провітрюваному приміщенні, де температура 15-30°С. При вищій температурі міздря стає жорсткою і ламкою. Шкурку можна вважати висушеною, якщо на ній немає вогких місць, а міздря на дотик здається пружною. Після сушіння шкурки знімають з правилок, протирають міздрю сухою тирсою або мішковиною, видаляючи залишки жиру і реалізують. При тривалому зберіганні шкурки можуть уражатись гризунами, личинками молі та шкіроїда.

За розмірами шкурки кролів усіх порід ділять на дуже великі — площею понад 1600 см2, великі — від 1300 до 1600 см2, дрібні — менше 1300 см2. Площу шкурки визначають множенням її довжини від міжвіччя до кореня хвоста на повну ширину — обхват з боку міздрі у середній частині.

Згідно з діючим стандартом, шкурки хутрових кролів ділять на чотири сорти. Шкурки першого сорту повинні бути повноволосі, з розвиненими або дещо недорозвиненими остю і пухом, з чистою міздрею або синявою міздрі на череві і боках (до 2 см від краю з кожного боку) та на озадку ( до 5 см від краю), з плямами синяви на боках (понад 2 см) і на огузку (понад 5 см від краю), якщо їх площа не перевищує 1% площі шкурки. У порід сірий велетень, сріблястий, радянська шиншила, віденський голубий, чорно-бура, радянський мардер допускаються сині плями на міздрі, розміщені на боках (понад 2 см) та огузку (понад 5 см від краю), якщо площа їх не перевищує 3% шкурки.

До другого сорту відносять шкурки менш повноволосі, з недорозвиненими остю та пухом. Міздря суцільно або переривчасто синя, на середині хребта вона повинна бути чиста або з легкою синявою. Допускаються шкурки з ознаками першого сорту, але з менш густим волосяним покривом й тонкою міздрею.

Шкурки третього сорту мають рідкуватий волосяний покрив (напівволосі), низькі ость і пух, суцільну або переривчасту синяву на міздрі.

Четвертим сортом оцінюють шкурки із суцільною або переривчастою синявою на міздрі, з рідкими остю та пухом (стадія активної линьки), без ості на хребті (перезрілі) або з низьким підшерстком (недозрілі). Усі шкурки з вадами більш як другої групи дефектності, але не більш як на 50% площі, з розривами до півтораразової їх довжини, а також шкурки, розірвані чи розрізані на дві частини, з прілинами, ушкоджені коростою або міллю (до 50% площі) теж відносять до цього сорту.

Хутряні шкурки з в'ялим, пухлявим волосом оцінюють не вище третього сорту. Пухляве хутро після дворазового прогладжування від хвоста до голови набирає стану протилежного первинному, а нормальне хутро повертається у первинний або залишається у вертикальному стані.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи рослинництва і тваринництва» автора Бірта Г.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 12. Кролівництво“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Частина І. Основи рослинництва

  • Озима пшениця

  • Озиме жито

  • Тритікале

  • Яра пшениця

  • Кукурудза

  • Просо

  • Сорго

  • Гречка

  • Розділ 2. Зернобобові культури

  • Горох

  • Кормові боби

  • Квасоля звичайна

  • Чина

  • Розділ 3. Коренеплоди

  • Кормовий буряк

  • Турнепс

  • Розділ 4. Бульбоплоди

  • Топінамбур

  • Батат

  • Розділ 5. Олійні культури

  • Соняшник

  • Ріпак

  • Рижій

  • Редька олійна

  • Льон олійний

  • Рицина

  • Розділ 6. Прядивні культури

  • Коноплі

  • Розділ 7. Кормові культури

  • Багаторічні злакові трави

  • Однорічні бобові трави

  • Частина ІІ. Основи тваринництва

  • Племінна робота та породи великої рогатої худоби

  • Породи комбінованої продуктивності

  • Породи м'ясного напряму продуктивності

  • Годівля і утримання худоби

  • Молочна продуктивність корів

  • М'ясна продуктивність великої рогатої худоби

  • Розділ 9. Свинарство

  • Породи свиней

  • Методи розведення свиней

  • Схрещування

  • Вирощування і утримання свиней

  • Відгодівля свиней

  • Розділ 10. Вівчарство

  • Класифікація та основні породи овець

  • Напівтонкорунні

  • М'ясо-сальне вівчарство

  • Напівгрубошерстні породи

  • Утримання овець

  • Літня годівля і утримання овець

  • Продукція вівчарства

  • Овчини

  • Баранина

  • Біологічні, продуктивні і породні особливості кіз

  • Основні породи кіз

  • Шерстні породи

  • Шерсть і пухова продукція кіз

  • Класифікація козиних пуха і шерсті

  • Молочна продуктивність овець і кіз

  • Розділ 11. Конярство

  • Конституція та екстер'єр коней

  • Масті, відмітини та прикмети

  • Основні напрями і породні ресурси конярства

  • Степові породи

  • Лісові породи

  • Гористі породи

  • Верхові породи і порідні групи

  • Верхово-упряжні породи

  • Рисисті породи

  • Упряжні (робочокористувальні) породи

  • Продуктивне конярство

  • Розділ 12. Кролівництво
  • Оцінка порід кролів за екстер'єром та продуктивними якостями

  • Література