Продуктивне конярство

Основи рослинництва і тваринництва

Досвід передових господарств показує, що при робочокористувальному напрямі цілком можливо з розрахунку на 100 кобил отримувати по 70 лошат і більш. Вирощування до відлучення надремонтних лошат не тільки не окупається, але і не забезпечує високу рентабельність. Лошата до відлучення (6-7 міс) знаходяться під матерями, не вимагають великих витрат на їх утримання. Дорощення надремонтного молодняка доцільне доводити до 1,5 років, коли лошата найінтенсивніше ростуть і розвиваються, на одиницю приросту витрачають менше корму. До цього віку молодняк за відповідних умов годівлі і утримання досягає 300400 кг живої маси (у залежності від породи.

Важливе значення у виробництві конини при робочокористувальному напрямі має підвищення питомої ваги кобил в структурі робочих коней до 65-70 % і виходу лошат до 60-70 голів з розрахунку на 100 кобил.

Ефективним резервом виробництва кінського м'яса є промислове схрещування дрібних місцевих кобил з жеребцями ваговозних порід. Кращі результати отримані при використанні виробників російської ваговозної породи.

Економічна доцільність розвитку м'ясного конярства як одного з напрямів в конярстві обумовлена тим, що воно дозволяє більш продуктивно використовувати пасовища, малопридатні для утримання інших видів тварин.

У пустинних і напівпустинних зонах табунне конярство вдало поєднується з вівчарством і сприяє кращому використанню природних пасовищ. Комбіноване використання пасовищ вівцями і кіньми дуже важливо застосовувати і взимку, особливо в критичні періоди. При зимовому пасінні коні здатні розгрібати і розбивати сніговий покрив, створювати для овець можливість використання зимових пасовищ, особливо в першу половину зими. Там, де проходить табун коней, сніг буває розпушений, навесні такі ділянки відтають значно раніше. На такі масиви овець навесні пускають раніше. Важливим чинником розвитку м'ясного табунного конярства є його висока економічна ефективність. Низька собівартість виробництва конини пов'язана з тим, що коней протягом року містять на дешевому пасовищному кормі. Підгодовують, як правило, тільки хворих і худих тварин. У зв'язку з цим витрата кормів в табунному конярі невеликої.

Молоко кобил людина почала споживати в V ст. до нашої ери. Кочові народи низки країн Сходу з давніх часів готували з кобилячого молока кумис. Останній і тепер вважається за національний напій місцевого населення Казахстану, Башкирії, Киргизії, Бурятії і ряду інших районів країни.

Так, в кінці XIX — початку XX ст. в тваринницько-землеробських районах Казахстану в середньому на сім'ю в рік споживали 148 відер кумису.

Кумис — цінний харчовий продукт. Він краще інших напоїв угамовує спрагу і підвищує апетит. За вмістом поживних речовин і енергетичної цінності кумис може конкурувати з багатьма продуктами харчування. Він широко використовується сільським і міським населенням.

Хімічний склад молока. За вмістом поживних речовин і енергетичної цінності молоко кобил може конкурувати з молоком інших видів тварин. У 1 л кобилячого молока міститься в середньому 20 грама жиру і білка, 70 грама молочного цукру, 800 міліграм кальцію і 500 міліграм фосфору, багато мікроелементів і вітамінів. Білок кобилячого молока на 50 % складається з альбуміну і на 50 % з казеїну. При зброджуванні молока в кумис білок випадає у вигляді ніжних пластівців.

У молоці кобил в 1,5 разу більше молочного цукру, ніж в коров'ячому. Це надає йому солодкувато-терпкому смаку, створює сприятливі умови для кисломолочного і спиртного бродіння при переробці в кумис. Жиру в кобилячому молоці менше, ніж в коров'ячому, але він багатий лінолевою, ліноленовою і арахідоновою кислотами, які гальмують розвиток туберкульозних бактерій, тоді як в жирі коров'ячого молока вони енергійно розвиваються. Завдяки малому розміру жирових кульок, нижчій температурі плавлення (20-26 ) жир кобилячого молока має ніжну консистенцію, внаслідок чого він легко всмоктується кишечником. Особливості кобилячого молока обумовлені також вітамінним і мінеральним складом. Воно містить до 135 міліграма/л вітаміну С, до 300 міліграма/л вітаміну А, до 1000 міліграма/л вітаміну Е, до 390 міліграма/л вітаміну В, до 370 міліграма/л вітаміну В2 і ін. За вмістом вітаміну С (аскорбінової кислоти) молоко коня серед продуктів тваринного походження займає перше місце. Вітамін С володіє профілактичними властивостями, підвищує опірність організму до різних захворювань. Вітамін Е володіє профілактичними і лікувальними властивостями при атеросклерозі завдяки його здатності знижувати вміст холестерину в крові. Вітамін В1 (тіамін) покращує роботу нервової системи, вітамін В2 бере участь в білковому і вуглеводному обмінах, сприяє поліпшенню роботи нервової системи. Дуже важливим для організму є вітамін А, при недоліку якого розвивається явище, що нагадує процес старіння і в'янення. Вміст вітамінів в молоці кобил змінюється по сезонах року. Наприклад, вітаміну А більше влітку, а вітаміну Е, навпаки, менше. Загальна кількість мінеральних речовин в кобильєм молоці в 2 рази менше, ніж в коров'ячому, співвідношення кальцію і фосфору складає 2:1. Окрім кальцію в молоці коня містяться і інші мікроелементи — калій, натрій, кобальт, мед, йод, марганець, цинк, алюміній і залізо, що роблять позитивний вплив на обмін речовин, тканинне дихання і імунітет.

Вим'я кобили відрізняється від вимені маток інших сільськогосподарських тварин: воно невелике, компактне, покрито гладкою еластичною шкірою. Складається з двох відособлених половин (молочних горбів) — правої і лівої, що мають по одному соску.

Кожна половина вимені має дві долі — передню і задню з самостійними альвеолами, молочними ходами, вивідними протоками, цистернами, сосковими каналами і отворами, яких по два в кожному соску. У окремих випадках зустрічаються кобили з трьома долями в кожній половині вимені. Така будова вимені небажана, оскільки змінює вимогу до режиму доїння. Вим'я кобили хоча і невелике по розмірах, але в силу добре розвиненій залізистій тканині здатне утворювати стільки ж молока, скільки продукує вим'я корови, що у декілька разів перевищує розміри вимені кобил. Оскільки молокоутворення у кобил протікає інтенсивно, а ємкість вимені мала, то кобил доять частіше, ніж корів. Молоковіддача у кобил протікає в дві фази, що розділяються паузою. Успіх доїння кобил — в швидкості доїння, інакше величина удою і жирність молока кобили знижуються. Чим швидше відбувається молоковіддача, тим раніше у кобили утворюється рефлекс до доїння. У деяких кобил спостерігається гальмування молоковіддачи, що часто пов'язане з дією шуму, хворобливим станом. Ці неприємні відчуття у кобил знімають підведенням власного лошати, створенням сприятливого зовнішнього середовища в місцях доїння.

Вим'я у кобил буває чашоподібне, овальне і "козине". Чашоподібне вим'я характеризується великою підставою, симетричним розташуванням обох половин, хорошим розвитком в довжину (вперед і назад) і ширину, циліндровими, широко розставленими сосками. Таке вим'я покрите гладкою (без волосся) еластичною шкірою і помітно спадає після доїння. Кобили з таким вим'ям зазвичай більш молочні. Середня довжина чашоподібного вимені у кобил 27,8 см, глибина молочного горба 14,2 см, довжина сосків 3,8 см, відстань між сосками 7 см, довжина кола у підстави вимені 78 см. Овальне вим'я відрізняється найбільшою довжиною, невисокими молочними горбами, короткими, частіше конічними, сплюснутими у підстави сосками, направленими вперед.

"Козине" вим'я укорочене по довжині, але глибоке. Кобили з таким вим'ям вважаються низькомолочними.

Молочність кобил при інших рівних умовах залежить від ємкості вимені і оптимальної кількості доїнь. У молодих маток по першій лактації ємкість вимені невелика — від 0,6 до 1,5 л залежно від породи і індивідуальних особливостей. З лактацією вона збільшується і у 8-10-річних кобил досягає максимуму.

Зустрічаються кобили, ємкість вимені у яких 2-3,5 л. У маток старшого віку, частіше після 15-16 років, ємкість вимені зменшується. Між ємкістю вимені і молочністю існує залежність. При добовому удої 1820 л у високомолочних кобил ємкість вимені в середньому 2,4-2,6 л, а у ряді випадків до 3,5, у середньомолочних (з удоєм 13-14 л) — в межах 1,6-1,8 л.

Молочність кобили за добу визначають методом контрольних доїнь, які проводять 2 рази на місяць за дві суміжних доби, наприклад 15 і 16, 29 і 30 чисел кожного місяця.

Енергія молокоутворення у кобил протягом доби рівномірна. Це дозволяє вести перерахунок на добову продуктивність кількості молока, надоєного за частину доби, наприклад за 6-8 або 12 ч. Добова молочність кобили складається з надоєного (товарного) молока і молока, висмоктаного лошам.

На фермах регулярно ведуть журнал контрольних доїнь. За наслідками обліку відбирають найбільш продуктивних тварин, за рахунок яких формують племінне ядро.

Молочність кобил, що не знаходяться в доїнні, можна визначати за станом лошати. Добре розвинене і угодоване лоша — перша ознака високої молочності кобили.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи рослинництва і тваринництва» автора Бірта Г.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Продуктивне конярство“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Частина І. Основи рослинництва

  • Озима пшениця

  • Озиме жито

  • Тритікале

  • Яра пшениця

  • Кукурудза

  • Просо

  • Сорго

  • Гречка

  • Розділ 2. Зернобобові культури

  • Горох

  • Кормові боби

  • Квасоля звичайна

  • Чина

  • Розділ 3. Коренеплоди

  • Кормовий буряк

  • Турнепс

  • Розділ 4. Бульбоплоди

  • Топінамбур

  • Батат

  • Розділ 5. Олійні культури

  • Соняшник

  • Ріпак

  • Рижій

  • Редька олійна

  • Льон олійний

  • Рицина

  • Розділ 6. Прядивні культури

  • Коноплі

  • Розділ 7. Кормові культури

  • Багаторічні злакові трави

  • Однорічні бобові трави

  • Частина ІІ. Основи тваринництва

  • Племінна робота та породи великої рогатої худоби

  • Породи комбінованої продуктивності

  • Породи м'ясного напряму продуктивності

  • Годівля і утримання худоби

  • Молочна продуктивність корів

  • М'ясна продуктивність великої рогатої худоби

  • Розділ 9. Свинарство

  • Породи свиней

  • Методи розведення свиней

  • Схрещування

  • Вирощування і утримання свиней

  • Відгодівля свиней

  • Розділ 10. Вівчарство

  • Класифікація та основні породи овець

  • Напівтонкорунні

  • М'ясо-сальне вівчарство

  • Напівгрубошерстні породи

  • Утримання овець

  • Літня годівля і утримання овець

  • Продукція вівчарства

  • Овчини

  • Баранина

  • Біологічні, продуктивні і породні особливості кіз

  • Основні породи кіз

  • Шерстні породи

  • Шерсть і пухова продукція кіз

  • Класифікація козиних пуха і шерсті

  • Молочна продуктивність овець і кіз

  • Розділ 11. Конярство

  • Конституція та екстер'єр коней

  • Масті, відмітини та прикмети

  • Основні напрями і породні ресурси конярства

  • Степові породи

  • Лісові породи

  • Гористі породи

  • Верхові породи і порідні групи

  • Верхово-упряжні породи

  • Рисисті породи

  • Упряжні (робочокористувальні) породи

  • Продуктивне конярство
  • Розділ 12. Кролівництво

  • Оцінка порід кролів за екстер'єром та продуктивними якостями

  • Література