Кабардинська порода. Відома як місцева порода Північного Кавказу з XVI ст. Сформувалася вона в результаті змішення ряду кінських порід південного походження (карабахська, персидська, туркменська) і аборигенних степових. Коні кабардинців верхово-упряжного типу, з легкими і урівноваженими рухами. їх широко використовують для верхової їзди в гористій місцевості. їм властиві міцна суха конституція, гармонійна, дещо приземиста статура, відмінне здоров'я, живий темперамент, висока плодючість, довголіття. Голова з горбоносим профілем, шия середньої довжини, груди глибокі, широкі, загривок невисокий, але довгий, спина пряма, коротка, поперек трохи розтягнутий, круп часто приспущений, ноги сухі, задні часто саблисті, копита міцні, оброслість гриви і хвоста хороша. Масті гніда, каракова і ворона. У літній період коні добре нажировуються. Кобили відрізняються молочністю. Коней розводять в культурно-табунних умовах.
Порідна група англо-кабардинська виведена відтворним схрещуванням кобил кабардинців і карачаївок з чистокровними верховими жеребцями (апробована в 1967 р.). У родоводах коней англо-кабардинських на долю крові чистокровної верхової породи доводиться від 1/4 до 3/4 частин. Коней вирощували в культурно-табунних умовах на гірських і предгірних пасовищах. Коні англо-кабардинські вдало поєднують в собі якості початкових порід. Вони добре пристосовані до умов Кавказу, пересування по гористій місцевості. Значно перевершують коней кабардинців по росту, жвавості і вираженості верхового типу. Голова суха, часто з горбоносим профілем, шия подовжена, м'язиста, іноді кадику-вата, спина пряма, м'язиста, круп злегка опущений, лопатка криво поставлена, груди глибокі і широкі, ноги міцні. Від чистокровної верхової породи коні цієї порідної групи успадкували відносні високоногість, довгу шию з вираженою потилицею, сухість і порідність. Англо-кабардинці відрізняються хорошими рухами, але по жвавості на галопі поступаються тільки будьонновським і кустанайським.
Тракененська порода. Виведена в XIX ст. в Германії в Тракененському кінному заводі схрещуванням місцевих кобил з ознаками східного походження з жеребцями верхових і верхово-упряжних порід (арабською, турецькою, іспанською, неаполітанською, персидською, чистокровною верховою, донською і ін.). Велика увага при цьому приділялася умовам годівлі і утримання. Успішному розвитку породи сприяли тренінг і систематичні випробування коней спочатку в гладких скачках, а пізніше на так званих парфосних полюваннях з різноманітними перешкодами на трасах, а також під сідлом і в збруї.
Сучасних тракененських коней широко використовують у всіх видах кінного спорту, а також в збруї на різних роботах. По жвавості в гладких скачках вони перевершують коней інших напівкровних верхових порід. Серед напівкровних верхових коней вони також найбільш великі, при цьому їх високе зростання добре поєднується з достатньо довгим, дуже глибоким, об'ємистим тулубом і могутнім розвитком кістяка. Коні відрізняються сухою конституцією і порідністю. Голова велика, порідна, з довгою потилицею, шия середньої довжини, м'язиста з високим виходом, загривок високий, довга спина з ложбинкою до загривка, круп м'язистий, овальний, іноді звислий, лопатка довга, ноги часто короткі, правильно поставлені, сухі з добре відіменними сухожиллями, копита міцні. Темперамент у коней енергійний.
Рисисті породи
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи рослинництва і тваринництва» автора Бірта Г.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Верхово-упряжні породи“ на сторінці 2. Приємного читання.
