Боб — це короткі вальки, завдовжки до 12 мм. По морфологічній будові цей завиток майже не відрізняється від напівкруглого валька. По ширині боби ділять на дрібних (до 4 мм), середніх (4-8 мм) і великих (8 мм і більш).
Гривкою називають всі лінійно розташовані утворення волосків (завитків). Вони зазвичай мають форму гострого гребеня з тими, що розходяться в обидві сторони від середньої лінії завитка волосками. Гривки по ширині ділять на вузькі, середні і широкі, а по довжині — на короткі, середні і довгі. Найбільш цінною вважається вузька довга гривка, оскільки часто зустрічається у поєднанні з вальковатими завитками.
Кільцеподібні завитки (кільце). Волоски, групуючись в котики, завиваються і утворюють форму, що нагадує не цілком зімкнуте кільце. Унаслідок великої довжини волосся, створюючого кільчастий завиток, вони часто переплутуються між собою і втрачають малюнок.
Горошкоподібні завитки (горошок). Ці завитки утворюються з неоднорідних, переважно стончених завитків, які, збираючись в кіски і закручувавшись на кінчиках, утворюють звитість.
Штопор. Формою цей завиток дещо нагадує потовщене або середнє по товщині волосся, яке, групуючись в кіски, утворює штопор.
Ласи. Ласами називають ділянки шкірки каракуля, позбавлені завитків і покриті прямим блискучим волосом. Ласи бувають низькі і високі. Низькі ласи складаються з коротких рідкісних волосків, щільно прилеглих до мездри. Найчастіше зустрічаються на краях шкірки. Високі ласи відрізняються довшими волосками, які лежать під кутом до мездри.
Деформовані завитки. До їх числа відносять шкірки каракуля з войлокоподібним і чубатим, переплутаним волосяним покривом.
Шовковистість і блиск волосяного покрову. Шовковистість волоса — не тільки цінна товарна властивість каракуля, але і важлива порідна особливість каракульських овець. Шовковистість робить каракуль приємною на дотик і в той же час характеризує його високу якість. У практичній роботі прийнято розрізняти шовковистий, грубий і сухий волосяний покрив.
Блиск, як і шовковистість волосяного покрову, — важлива властивість каракуля. Блиск залежить від будови лускатого шару волоса, від положення волосся в завитку і від їх ізвистості. По вираженості блиск прийнято розрізняти нормальний, сильний, недостатній, склоподібний і матовий. Перевага віддається каракульським шкіркам з блискучим і шовковистим волосяним покривом.
Щільність завитків — це властивість зберігати форму і положення при механічній дії. Вона обумовлена рядом чинників: густиною волоса, товщиною, довжиною і пружністю шерстинок, структурними особливостями самого завитка і ін. Опір завитків при натисканні на них рукою характеризує ступінь їх щільності. Прийнято розрізняти три основні градації щільності завитків: щільний, недостатньо щільний, рихлий. Найбільшою щільністю володіють вальковаті завитки, а менш цінні завитки мають велику рихлість.
Завитки на каракульських шкірках утворюють своєрідний малюнок, у формуванні якого важливу роль грає сумісне розташування вальковатих і інших форм завитків. Малюнок каракуля — узагальнювальна властивість, що відображає комплекс позитивних якостей смушка. Основні компоненти малюнка наступні: тип завитка, фігура, взаєморозташування завитків на шкірці, довжина, щільність і звитість завитків. Стосовно найбільш цінним для малюнка каракуля лінійним завиткам (головним чином валькам і вузьким гривкам) розрізняють наступні основні типи взаєморозташування завитків на каракульській шкірці: паралельно-пряме, коли ряди завитків розташовані по середній лінії шкірки, а довгі завитки прямими або злегка зігнутими рядами лежать паралельно за всією поперечною площею шкірки (цей тип малюнка властивий шкіркам ребристо-плоскої групи смушки); паралельно-концентричне — завитки, особливо в області огузка, утворюють концентричне півколо, півмісяць або ліру (цей тип малюнка характерний для шкірок жакетної групи); невизначене — завитки лежать під різними кутами один до одного (цьому типу малюнка властиві короткі вальки, боб, середні і короткі гривки).
Площа — важливий показник товарної цінності каракульських шкірок. Певною мірою з цією ознакою пов'язані маса, товщина, щільність кожевой тканини, розмір завитка і так далі Вимірюється площа за допомогою сантиметрової лінійки від основи шиї до хвоста і умножається на ширину шкірки в середній частині каракуля.
Пороки каракуля. Пороки каракульських шкірок ділять на дві основні групи.
До I групи відносять пороки, що є результатом незадовільної селекційно-племінної роботи. Сюди відносять деформацію волосяного покрову (палений волос, завитки неясно вираженої форми — войлокоподібні, чубаті, сильно притиснуті і ін.).
Пороки II групи (технічні) — наслідок неправильної зйомки і первинної консервації шкірок (витерте місце, вихвати з країв, ороговіння тканини, дірки, комова сушка, кожеєдина, ломини, молеєдини, розрізи, теклість волоса і ін.)
Деформація завитка — значний порок, який знижує вартість каракуля залежно від дефектності на 11-26 %. Деформовані завитки — результат неправильного відбору і підбору тварин і незадовільної годівлі маток в період суягності.
Основні пороки шкірок каракуля — технічні. Вони виникають в результаті порушення правил забою ягнят, неправильного зняття шкірок і первинної їх консервації.
Витерте місце — ділянка шкірки, частково або повністю позбавлена волосяного покрову в результаті механічної дії.
Вихвати з країв — вирізи або відриви країв частин шкірок, що мали товарну цінність.
Ороговіння і ламкість кожевої тканини виникають в результаті її сильного обезводнення при сушці на сонці, біля гарячої печі, в сушарках при високій температурі.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи рослинництва і тваринництва» автора Бірта Г.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Овчини“ на сторінці 2. Приємного читання.
