Чина

Основи рослинництва і тваринництва

Сочевиця — одна з найдавніших сільськогосподарських рослин. її використовували ще 7 тис. років до н. е., про що свідчать згадки на санскриті (мова Древньої Індії). Нею харчувалися древні єгиптяни, індуси, араби. Сочевиця добре відома в культурі Античного Риму і Греції.

Крупнонасінна сочевиця походить з Середземномор'я, а дрібнонасінна — з Південно-Західної Азії.

В Україні сочевицю вирощують з XIV століття. Про неї згадується в Київських літописах (XV століття). Сочевицю вирощують в Індії, Туреччині, Чилі, Єгипті, Іспанії, Румунії.

Сочевиці необхідно більше тепла, ніж гороху. Насіння починає проростати при 4-5 °С, а сходи витримують приморозки до мінус 2-3°С. Під час вегетації оптимальна температура для росту і розвитку — 17-20 °С. Налив зерна найкраще проходить при 20-25 °С.

Сочевиця невимоглива до вологи культура, тому досить поширена в посушливих умовах Степу. Вона краще переносить посуху, ніж горох, квасоля, кормові боби.

В період наливу і достигання перезволоження шкідливе, бо рослини формують велику зелену масу, а бобів і зерна утворюється менше. Сочевиця потребує достатніх запасів вологи на початку росту — при бубнявінні і проростанні насіння.

Це рослина довгого дня. Зацвітає через 40-45 днів після сходів. Цвітіння тривале, особливо у дощову і похмуру погоду. Цим пояснюється нерівномірність достигання бобів. Тривалість вегетаційного періоду 85110 днів.

Нут

Нут-цінна продовольча і кормова культура. Насіння містить до 34% білка, який за якістю наближається до яєчного. Відносно високий вміст жиру (4-7 %) значно поліпшує його харчові якості. З нуту виготовляють консерви, паштет, сурогати кави, халву. Серед інших зернобобових культур тільки борошно нуту при додаванні 5-15 % до пшеничного не погіршує якості хліба, а навпаки, підвищує його поживну цінність. Широко використовують нут в їжу як у жареному, так і у вареному виді.

Сорти з темним забарвленням насіння вирощують на корм худобі. Перспективне використання нутового зерна в комбікормовій промисловості.

У стеблах і листках міститься значна кількість кислот (щавлева, яблучна), що не дозволяє використовувати зелену і суху масу, солому на корм худобі. Проте вівці звикають до цих кормів.

Завдяки біологічній фіксації азоту, нут зберігає та підвищує родючість ґрунту. Він залишає в ґрунті 100-120 кг/га біологічного азоту

Нут — одна з найдревніших культур. Його здавна вирощують у Греції, Римі, Єгипті, Середній Азії. Дрібнонасінний нут походить з Південно-Західної Азії, крупно насінний — з Середземномор'я.

За посівними площами нут займає третє місце в світі серед зернобобових культур — після сої і квасолі.

Найбільше нуту вирощують в Індії. Значні посівні площі в Пакистані, Афганістані, а також у посушливих районах Африки, Америки та Європи. При відповідному догляді збирають 30-35 ц/га зерна нуту.

Нут — теплолюбна і водночас холодостійка культура. Мінімальна температура проростання насіння — 2-4 °С, дружні сходи з'являються при 4-8 °С. Нут добре переносить весняні й осінні приморозки до мінус 8-10 °С. Зимуючі форми (Середня Азія, Закавказзя, Болгарія) можуть витримувати у фазі сходів до мінус 20 °С.

Пізніше нут потребує більше тепла, особливо під час цвітіння-наливу: оптимальна температура 25 °С. Жаростійкий. Навіть при температурі 40 °С впродовж 7-9 днів листки нуту не поникають і не втрачають тургору.

Нут — дуже посухостійка культура, має розвинену стрижневу кореневу систему, транспортує воду з великої глибини і економно витрачає її. У посушливих умовах за врожайністю переважає всі інші зернобобові культури.

Багато вологи нут потребує під час проростання. Насіння вбирає 120-140 % води відносно своєї маси. Надмірні опади в будь-яку фазу росту можуть сприяти захворюванню на аскохітоз. Надмірна волога погода під час цвітіння зменшує зав'язування насіння, утворюються бокові пагони.

Нут — культура довгого дня. Довгий день прискорює проходження всіх фаз росту, а короткий подовжує вегетаційний період. Вимогливий до освітлення. Вегетаційний період 80-110 днів.

Наступний розділ:

Розділ 3. Коренеплоди

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи рослинництва і тваринництва» автора Бірта Г.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Чина“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Частина І. Основи рослинництва

  • Озима пшениця

  • Озиме жито

  • Тритікале

  • Яра пшениця

  • Кукурудза

  • Просо

  • Сорго

  • Гречка

  • Розділ 2. Зернобобові культури

  • Горох

  • Кормові боби

  • Квасоля звичайна

  • Чина
  • Розділ 3. Коренеплоди

  • Кормовий буряк

  • Турнепс

  • Розділ 4. Бульбоплоди

  • Топінамбур

  • Батат

  • Розділ 5. Олійні культури

  • Соняшник

  • Ріпак

  • Рижій

  • Редька олійна

  • Льон олійний

  • Рицина

  • Розділ 6. Прядивні культури

  • Коноплі

  • Розділ 7. Кормові культури

  • Багаторічні злакові трави

  • Однорічні бобові трави

  • Частина ІІ. Основи тваринництва

  • Племінна робота та породи великої рогатої худоби

  • Породи комбінованої продуктивності

  • Породи м'ясного напряму продуктивності

  • Годівля і утримання худоби

  • Молочна продуктивність корів

  • М'ясна продуктивність великої рогатої худоби

  • Розділ 9. Свинарство

  • Породи свиней

  • Методи розведення свиней

  • Схрещування

  • Вирощування і утримання свиней

  • Відгодівля свиней

  • Розділ 10. Вівчарство

  • Класифікація та основні породи овець

  • Напівтонкорунні

  • М'ясо-сальне вівчарство

  • Напівгрубошерстні породи

  • Утримання овець

  • Літня годівля і утримання овець

  • Продукція вівчарства

  • Овчини

  • Баранина

  • Біологічні, продуктивні і породні особливості кіз

  • Основні породи кіз

  • Шерстні породи

  • Шерсть і пухова продукція кіз

  • Класифікація козиних пуха і шерсті

  • Молочна продуктивність овець і кіз

  • Розділ 11. Конярство

  • Конституція та екстер'єр коней

  • Масті, відмітини та прикмети

  • Основні напрями і породні ресурси конярства

  • Степові породи

  • Лісові породи

  • Гористі породи

  • Верхові породи і порідні групи

  • Верхово-упряжні породи

  • Рисисті породи

  • Упряжні (робочокористувальні) породи

  • Продуктивне конярство

  • Розділ 12. Кролівництво

  • Оцінка порід кролів за екстер'єром та продуктивними якостями

  • Література