Розділ «5.2. Перспектива обробітку ґрунту»

З урахуванням перерахованих особливостей в різних регіонах і від набору культур в сівозміні та ґрунтово-кліматичних умов можливе застосування різних комбінованих систем обробітку ґрунту, що поєднують оранку (перш за все під просапні культури з одночасним внесенням органічних, фосфорних і калійних добрив про запас на ряд років) з безполицевими способами обробітку — глибокою і мілкою культивацією, чизелюванням, дискуванням аж до прямої сівби непросапних культур. Якщо не використовують органічні добрива, сидерацію, то замість по-лицевої оранки застосовують глибоке розпушування. Загалом виходять із необхідності всебічної оцінки позитивних і негативних наслідків повної чи часткової відмови від оранки, щоб не допустити недобору врожаю.

Можливості зменшення кількості обробітків ґрунту обмежуються несприятливими водно-фізичними властивостями, наявністю ущільнених шарів, проте потенціал її може бути розширеним завдяки хімічним, агротехнічним і комбінованим меліораціям.

Мінімізація обробітку ґрунту поряд із зменшенням глибини і періодичності основного обробітку розвивається також і у напрямі суміщення в одному робочому процесі передпосівних обробітків, внесення добрив, сівби за допомогою комбінованих ґрунтообробних і посівних агрегатів.

Тому вибір оптимальних варіантів системи обробітку ґрунту, що визначається декількома групами природних і виробничих факторів, досить широкий. Проте на ґрунтах, підданих дефляції і водній ерозії, він лімітується необхідністю збереження на поверхні ґрунту післяжнивних решток. При цьому в посушливих умовах степової зони ґрунтозахисний обробіток має чітко виявлену спрямованість в бік мінімізації, а в складних ерозійних ландшафтах — протиерозійний обробіток повинен включати глибоке розпушування, щілювання та інші способи, що забезпечують акумуляцію вологи і зменшення стікання.

В інших ландшафтах з помірним проявом ерозії або дефляції при побудові систем обробітку ґрунту можливі різні комбінації його заходів. На практиці важливо ураховувати не тільки середні багаторічні кліматичні умови та інші усереднені фактори, на які розраховані наукові рекомендації, а й конкретні обставини: ущільнення ґрунту, засміченість полів, погоду та інші. Для цього повинні використовуватись набори технологій обробітку ґрунту, машин, знарядь, робочих органів. Зокрема диференціювання безполицевого обробітку ґрунту пов'язано з застосуванням родини розпушувальних органів: плоскорізів, стійок, чизелів, параплау, щілювачів залежно від ґрунтових умов.

У світовій практиці все більшої уваги надається чизелюванню. Його розглядають як ефективний захід усунення шарів ґрунту, утворених підчас обробітку ґрунту дисковими, плоскорізними знаряддями, і руйнуванням плужної підошви. Високі ґрунтозахисні показники при чизелюванні забезпечуються внаслідок збереження на поверхні основної маси післязбиральних решток і різкого ослаблення поверхневого стікання. Чизелювання ефективне і як захід нагромадження вологи, особливо за умов вологої осені. Після чизельного обробітку з осені не відбувається суцільного замерзання ґрунту, що забезпечує сприятливі умови для поглинання талих вод і зменшення їх стікання, особливо, якщо його виконують у більш пізні передзимові строки. Все більшого поширення набуває поєднання в одному агрегаті чизельних робочих органів, що оброблюють ґрунт на глибину до 30 см, з дисковими. Для осіннього обробітку ґрунту після високостеблих культур запропоновано роторно-чизельні агрегати, які забезпечують рівномірний розподіл на полі рослинних решток і якісний обробіток ґрунту.

У напрямі розвитку систем обробітку ґрунту в бік мінімізації та поглибленої диференціації наявне протиріччя між бажаною біологізацією землеробства, з одного боку, і вимушеним у багатьох випадках застосуванням пестицидів — з іншого. За умов мульчуючого безплужного обробітку створюються умови для активного розвитку зоофауни, особливо дощових черв'яків, які не лише "обробляють" орний шар, покращуючи його структуру, а також забезпечують пронизання ґрунтового профілю за рахунок численних ходів, що сягають близько 1 м. Проте застосування безплужного обробітку нерідко обмежене підвищеним розвитком забур'яненості і хвороб, доводиться використовувати гербіциди і фунгіциди, які негативно впливають на зоофауну.

Завдання зменшення забур'яненості значною мірою може бути вирішене створенням сприятливих умов для проростання насіння бур'янів в ранньовесняний і осінній періоди з наступним знищенням їх механічними засобами, особливо в районах з подовженим вегетаційним періодом. У поєднанні з раціональним чергуванням культур в сівозміні, оптимальною часткою чистого або зайнятого пару, застосуванням проміжних посівів, своєчасного виконання польових робіт, що виключає, зокрема, осім'яніння бур'янів в осінній період, — це завдання в більшості випадків може бути вирішене без застосування гербіцидів. До економічного і екологічного краху рільництво може бути доведено за підміни агротехнічних заходів хімічними засобами.