Розділ «Система сівозмін»

— пшениця озима; 7 — кукурудза на силос і зерно; 8 — зернобобові, кукурудза на зерно; 9 — ярі; 10 — соняшник.

II. 1 — чорний і зайнятий пар; 2 — пшениця озима; 3 — буряки цукрові; 4 — ячмінь + багаторічні трави; 5 — багаторічні трави на один укіс; 6 — пшениця озима; 7 — кукурудза на зерно; 8 — соняшник, кукурудза на зерно.

У південній частині

I. 1 — чорний пар; 2 — пшениця озима; 3 — кукурудза на зерно; 4

— ячмінь + /2 люцерни; 5 — люцерна, горох; 6 — пшениця озима; 7 — пшениця озима; 8 — кукурудза на силос, однорічні трави на зелений корм; 9 — пшениця озима; 10 — соняшник.

II. 1 — чорний пар; 2 — пшениця озима; 3 — кукурудза на зерно; 4

— ярі; 5 — зернобобові, кукурудза на силос; 6 — пшениця озима; 7 — ячмінь + 1/2 багаторічних трав, просо, сорго; 8 — багаторічні, однорічні трави; 9 — пшениця озима; 10 — соняшник.

Для господарств, що спеціалізуються на виробництві молока та овочів (приміські райони):

1 — чорний і зайнятий пар; 2 — пшениця озима; 3 — овочі, картопля; 4 — ячмінь; 5 — однорічні трави на зелений корм + люцерна; 6 — люцерна; 7 — люцерна; 8 — пшениця озима; 9 — кукурудза на зерно, коренеплоди, рицина; 10 — ячмінь, овес.

Лабораторія сівозмін Інституту зернового господарства НААН рекомендує такі орієнтовні схеми спеціалізованих кукурудзяних сівозмін короткої ротації:

I. 1, 2, 3 — кукурудза на зерно; 4 — кукурудза на силос; 5 — ячмінь або пшениця озима.

II. 1, 2, 3 — кукурудза на зерно; 4 — кукурудза на силос + люцерна; 5, 6 — люцерна; 7 — пшениця озима.

III. 1, 2, 3, 4 — кукурудза на зерно; 5 — горох або ячмінь, просо, сорго;

IV. 1, 2, 3 — кукурудза на зерно; 4 — соя; 5 — пшениця озима або ячмінь.

Пшеничні спеціалізовані сівозміни доцільно мати такого типу:

У північних районах

I. 1 — чорний і зайнятий пар; 2 — пшениця озима; 3 — буряки цукрові; 4 — ячмінь + еспарцет, люцерна; 5 — еспарцет, люцерна на один укіс; 6 — пшениця озима; 7 — зернобобові; 8 — о пшениця озима; 9 — соняшник.

II. 1 — чорний і зайнятий пар; 2 — пшениця озима; 3 — буряк цукровий; 4 — кукурудза на силос; 5 — пшениця озима; 6 — зернобобові; 7 — пшениця озима; 8 — соняшник.

Основою ґрунтозахисних сівозмін у Степу є багаторічні трави. На родючих ґрунтах тут можна вирощувати такі бобові трави, як люцерна, на інших — еспарцет. Із злакових — стоколос безостий, райграс високий, пирій безкореневищний, а в південних районах — житняк посухостійкий. На південних схилах польова схожість насіння багаторічних трав у 1,5-2 рази менша, ніж на північних.

У цій зоні рекомендують такі орієнтовні схеми ґрунтозахисних сівозмін: