Розділ «Система удобрення»

Для одержання 30-40 ц/га зерна жита озимого на чорноземах типових орієнтовно треба вносити К40Р40К40 і сірих лісових ґрунтах — К60Р60К60

Всю норму фосфорних і калійних добрив під озиме жито слід вносити до сівби під оранку або під передпосівну культивацію. Азотні добрива найбільше ефективно діють при внесенні в кілька строків продовж вегетації. Восени у більшості випадків для жита достатньо внести 20-30 кг/га азоту, а решту норми перенести на весняні підживлення. На початку вегетації залежно від густоти рослин, їх розвитку, запасів азоту в ґрунті вносять 30-50 кг/га. У фазу виходу в трубку роблять друге підживлення в нормі 30-60 кг/га, а у фазу колосіння — третє в нормі 20-40 кг/га.

При вирощуванні кукурудзи за інтенсивною технологією на чорноземах типових й чорноземах реградованих вносять К60-90Р60К60, чорноземах опідзолених і темно-сірих лісових ґрунтах — К60-90Р60-90К60, сірих лісових ґрунтах — М90-120Р60К60-90. Для одержання урожаїв зерна до 70 ц/га норми мінеральних добрив на чорноземах опідзолених і темно-сірих лісових ґрунтах К90-120?90К120-150, а сірих лісових-К120?90К150-180-

На фоні гною норму фосфорно-калійних добрив можна зменшити на 20-30%. Якщо основне добриво під кукурудзу не внесено, доцільно невелику кількість туків дати в рядки під час сівби (1ЧРК)10-15. На ґрунтах, де вміст рухомого фосфору 12-15 мг на 100 г ґрунту, основне фосфорне добриво застосовувати не обов'язково, у цьому випадку можна обмежитись лише рядковим внесенням. Перенесення частини добрив з основного удобрення в припосівне або у підживлення порівняно з одноразовим внесенням дає негативні результати. На легких ґрунтах, бідних на мінеральні форми азоту, перенесення частини азотних добрив (М30-60) з основного внесення у підживлення, особливо в умовах достатнього зволоження, дає додатковий приріст урожаю.

Під ячмінь на чорноземах після удобрених просапних культур нераціонально підвищувати норму азотних добрив понад 40 кг/га азоту в усіх агроґрунтових провінціях Лісостепу, а після неудобрених та стерньових попередників треба збільшувати до 60 кг/га. Ефективність дії фосфорних добрив нижча, ніж азотних.

Оптимальною нормою калійних добрив на чорноземах типових є 40 кг/га, на опідзолених їх можна підвищувати до 60-90 кг/га залежно від забезпечення ґрунту рухомими формами калію.

Після неудобрених попередників для одержання врожаю зерна ячменю 30-40 ц/га основне добриво доцільно вносити в нормі К40-60Р40-60К40 на чорноземах типових, К40-60Р60-90К60 на чорноземах опідзолених і темно-сірих лісових ґрунтах та К60-90Р60-90К60-90 на сірих лісових. Під пивоварні сорти норму азоту зменшують на 30-50%.

Якщо основне мінеральне добриво не внесено, то внесення його в рядки під час сівби на опідзолених ґрунтах по 10-15 кг/га КРК, а на чорноземах типових Р10 або К10Р10 забезпечить їх високу ефективність. Після достатньо удобрених попередників (буряків цукрових, картоплі, кукурудзи), особливо в західному Лісостепу, під ячмінь раціонально вносити добриво в рядки у вищезазначених нормах.

Під овес гній вносити економічно невигідно. Ця культура добре використовує післядію гною, внесеного під просапні культури.

Овес добро використовує і післядію мінеральних добрив. Тому при розміщенні його після удобрених попередників можна обмежитись внесенням добрив лише в рядки (М10-20Р10-20К10-20). При вирощуванні вівса за інтенсивною технологією рядкове удобрення є обов'язковим і при удобренні його до сівби.

Просо добре реагує на безпосереднє внесення органічних та мінеральних добрив і на добрива, внесені під попередник. Орієнтовно потрібно вносити не більше 20 т/га напівперепрілого гною. На більшості ґрунтів вносять під просо (ТЧРК)40-60.

Без основного внесення добрив туки доцільно застосовувати в рядки під час сівби. На чорноземах опідзолених, темно-сірих та сірих лісових ґрунтах це повинно бути повне мінеральне добриво М10Р10-15К10, на чорноземах типових — М10Р10-15 або Р10-15. При розміщенні проса після удобрених попередників, наприклад цукрових буряків, добрива можна вносити лише при сівбі в рядки.

Неудобрені широкорядні посіви проса одночасно з першим обробітком міжрядь за умов достатньої вологості ґрунту можна підживити туками з розрахунку К20Р20К20.

Під гречку гній не вносять, враховуючи, те що вона позитивно реагує на його післядію. При розміщенні цієї культури після неудобреного попередника під неї вносять К30-45Р45-60К30-60, а після удобреного — лише в рядки МюРю-нКю.

При інтенсивній технології вирощування гречки рекомендують вносити такі норми добрив: у західному Лісостепу — К30-45Р40-50К30, у центральному та лівобережному Лісостепу — К30-45Р45-60К30-45 (менша норма після угноєних попередників, більша — після неугноєних).

Під час сівби у рядки вносять М10Р10-15К10 у вигляді складних добрив. На широкорядних посівах під час другого міжрядного обробітку на початку цвітіння, за необхідності, гречку підживлюють повним мінеральним добривом у нормі (ТГРК)15-20.

Під зернобобові культури орієнтовна норма основного добрива становить К30Р40-60К40-60. На чорноземах типових після удобрених попередників під горох, квасолю, чину, сочевицю азотні добрива можна не вносити, але насіння перед сівбою треба обробляти ризоторфіном. На чорноземах опідзолених, темно-сірих і сірих лісових ґрунтах рекомендують обов'язково вносити азот, бо на цих ґрунтах за рахунок азотфіксації можна задовольнити лише половину або три четверті загальної потреби рослин в азоті. Повне мінеральне добриво застосовують на всіх ґрунтах зони під кормові боби та сою.

За інтенсивної технології вирощування гороху і квасолі норми внесення мінеральних добрив становлять відповідно в західному Лісостепу — ^0-30Р30-60К30-60 і К30-45Р30-45К50-60, У центральному та лівобережному лісостепу-К20-30Р40-60ЇЧ0-60 І К30-45Р30-40ЇЧ5-60.

У підзоні достатнього зволоження гній (40 т/га) рекомендують вносити безпосередньо під буряки цукрові в усіх ланках сівозміни. У під-зонах нестійкого та недостатнього зволоження гній (30 т/га) необхідно застосовувати також під буряки цукрові, що вирощують в ланках з багаторічними травами й горохом. Додаткове внесення (20 т/га) під буряки цукрові в ланках сівозміни із зайнятим паром теж доцільне, особливо якщо планують одержати високий (400-500 ц/га) урожай. Рідкий гній можна вносити під оранку і після оранки, не збільшуючи норми його понад 250 кг/га з розрахунку на азот.

У західних областях на чорноземах глибоких на фоні 30 га гною в ланці з паром, зайнятим кукурудзою, оптимальна норма основного мінерального удобрення становить 120 кг/га, а в ланці з травами — 80120 кг/га. У підзоні нестійкого зволоження на чорноземах опідзолених у ланці із зайнятим паром під цукрові буряки основне удобрення вносять в нормі К90Р120К105, а в ланці з багаторічними травами — К60Р80К70.