Розділ «ВСТУП»

У сучасному світі одночасно в різних регіонах функціонує велика кількість систем землеробства. Сучасне та майбутнє виробництво сільськогосподарської продукції в основному повинно бути екологічно чистим, біологічним, природним та меншою мірою штучним і промисловим.

Землеробство наближене до природи або біологічне, почало поширюватись з 60-х років XX ст. в Німеччині, Австрії, Швейцарії, Голландії та інших країнах при вирощуванні польових, овочевих та плодових культур. Його основні принципи збігаються з органо-біологічним землеробством. У різних країнах розробляють системи альтернативного землеробства, які мають однакову мету: одержати чисту продукцію для харчування людини і чисті корми для годівлі тварин не порушуючи, а розумно використовуючи "сили природи", зберегти автономні системи саморегулювання агроекосистеми, замкнутий кругообіг речовин, енергії в них, поліпшення родючості ґрунтів завдяки використанню бобових культур і біологічного азоту, рослинних решток та сидератів, запобігати ерозії і вимиванню нітратів, не допускати ущільнення ґрунту шляхом чергування культур з різною глибиною проникнення кореневої системи видів вирощуваних рослин.

Поняття в різних викладах — біологічне, екологічне, органічне або альтернативне землеробство включають в себе системи вирощування культур з майже однаковими заходами. Доцільним, на нашу думку, є термін "біологічне землеробство", який найбільш повно відповідає його спрямуванню з переважним використанням природних біологічних факторів, котрі зумовлюють величину та якість врожаю.

За умов біологічного землеробства, як обов'язкові, виступають наступні фактори:

• ведення землеробства з врахуванням природних чинників формування ґрунту, відновлення його родючості, формування екосистеми;

• включення до структури посівних площ одно- і багаторічних бобових культур з метою біологічної фіксації азоту бульбочковими та іншими бактеріями, забезпечити їхню потребу і збагатити ним ґрунт, а не шляхом хімічного синтезу та внесенням мінеральних азотних добрив;

• біологічне розпушування й оструктурення ґрунту кореневою системою рослин, ґрунтовими мікроорганізмами і дрібними тваринами, а не важкими знаряддями й механізмами за великих витрат енергії з використанням техніко-механічного розпушення;

• боротьба біологічними методами (з використанням агротехнічних заходів) з бур'янами шляхом чергування культур в сівозміні. Обмеження або позбавлення їх природних факторів (волога, світло, повітря, ґрунтові поживні речовини) чи пригнічення кореневими виділеннями інших рослин замість використання синтетичних гербіцидів;

• боротьба біологічними методами з хворобами і шкідниками шляхом обґрунтованого чергування культур, вибору стійкіших видів, сортів і гібридів відповідно до місцевих умов та методів активації природних ворогів — шкідників, а не завдяки внесенню хімічних засобів (біоцидів — гербіцидів, інсектицидів, нематоцидів, фунгіцидів, акарицидів та ін.)

Біологічне землеробство окрім активації та використання природного кругообігу речовин, що відбувається природним біологічним шляхом, забезпечує поліпшення якості продуктів харчування, води, повітря та сприяє загальному оздоровленню довкілля, а також збереженню енергії і підвищенню природної родючості ґрунту. За умов цього виду землеробства в структурі посівних площ важливо практикувати взаємодоповнення культур різних біологічних видів. Особливо слід врахувати, що урожайність найважливіших культур за біологічного землеробства майже ніколи не досягне рівня звичайних середніх господарств. В умовах сьогодення переведення на біологічне землеробство можна забезпечити екологічно чистою продукцією певну частину внутрішньої потреби держави(дитячі і дошкільні заклади харчування, лікувальні, профілактичні заклади, тощо) й зумовити зменшення експорту продовольства і навіть вийти на світовий ринок.

Альтернативна система землеробства практично не може бути використана на малородючих землях, оскільки зниження врожайності на них досягне 35-45%. При цьому важливо зберегти біологічний принцип аборигенних або адаптивних систем землеробства.

У межах сучасних моделей біологічного землеробства можна одержати відповідну кількість екологічно чистої продукції, проте реалізувати стратегічне завдання рослинництва — забезпечення високої урожайністю і найвищим рівнем використанням сонячної енергії та інших природних ресурсів в інтересах усіх живих організмів певною мірою неможливо. Біологічне землеробство забезпечує якість продукції довготермінове підтримування потенціалу родючості ґрунту і зменшення енерговитрат. Перспективним і найбільш ефективним буде виважене поєднання його з ґрунтово-кліматичними умовами, попитом на таку продукцію, технічною оснащеністю, вимогами екології та економіки, тобто в адаптивних системах землеробства.