Розділ «ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ III.СТРАХОВІ ПОСЛУГИ З МАЙНОВИХ ВИДІВ СТРАХУВАННЯ ТА ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ»

менше вартості майна (страхування у частці), то страховик виплачує страхове відшкодування у такому ж співвідношенні до розміру збитку, як страхова сума, що зазначена у договорі страхування, співвідноситься до вартості такого майна, якщо інше не передбачено договором страхування.

Страховик несе відповідальність за договором страхування у розмірі реального збитку, нанесеного майновим інтересам страхувальника (вигодонабувача), якщо інше не передбачено договором страхування, у межах страхових сум (лімітів відповідальності), визначених у договорі страхування. Страховик не несе відповідальності й не відшкодовує ту частину збитків, що перевищує страхову суму (відповідний ліміт відповідальності) за договором страхування.

У залежності від умов договору страхування, страховиком застосовуються різні системи страхового відшкодування:

1) пропорційна система відповідальності - зобов'язує страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику (або третій особі) у тій самій пропорції, в якій страхова сума за договором страхування відноситься до дійсної вартості застрахованого майна;

2) система першого ризику - зобов'язує страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику (або третій особі) у повному обсязі відповідно до спричинених збитків, але в межах страхової суми, обумовленої у договорі страхування;

3) система граничного відшкодування - зобов'язує страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику (або третій особі) у чітко обумовлених межах, тобто при укладанні договору страхування визначається мінімальний та максимальний рівень збитку, який буде відшкодовуватися страховиком;

4) система відновної вартості зобов'язує страховика виплатити страхове відшкодування страхувальнику, яке має дорівнювати ціні нового майна, необхідного для заміни втраченого. Страхування за цією системою відповідає принципу повноти страхового захисту.

При страхуванні майнових ризиків існує поняття франшизи. Це особлива умова договору страхування, за якою страховик звільняється від виплати певної частини збитків. Розмір франшизи може встановлюватися за згодою сторін у відсотках від страхової суми або в абсолютному грошовому виразі.

Одним із ключових питань у взаємовідносин між суб'єктами страхування є узгодження величини страхового тарифу та відповідно величини страхової премії, яку має сплати страхувальник страховику за надані страхові послуги.

Страховий платіж визначається згідно зі страховим тарифом, розмір якого встановлюється у договорі страхування залежно від об'єкту страхування, прийнятих на страхування ризиків, страхових сум, розміру франшизи, строку страхування, характеру виробничої діяльності й місцезнаходження об'єкта, а також інших чинників (у залежності від конкретних умов страхування).

Зазвичай термін дії договору майнового страхування становить один рік. Договір страхування набуває чинності після сплати страхувальником страхової премії (частини страхової премії), а закінчується у вказаний в полісі строк. Умовами договору страхування за згодою сторін може бути передбачене автоматичне пролонгування терміну дії угоди на наступний рік.

Дія договору страхування припиняється та втрачає чинність за згодою сторін, а також у разі:

o закінчення строку дії договору страхування;

o виконання страховиком зобов'язань перед страхувальником у повному обсязі;

o несплати страхувальником страхового платежу у встановлені договором строки;

o ліквідації страхувальника - юридичної особи або смерті страхувальника-громадянина чи втрати ним дієздатності, за винятком випадків, передбачених Законом України "Про страхування";

o ліквідації страховика у порядку, встановленому законодавством України.

Територія й місце дії договору страхування визначається при його укладанні та вказуються в ньому. Майно вважається застрахованим тільки у тому разі, коли воно знаходиться в місці страхування за зазначеною у договорі страхування адресою. Якщо інше непередбачено договором страхування, місцем страхування вважається зазначена у договорі страхування:

а) для нерухомого майна або товару на відкритій обгородженій площадці - територія земельної ділянки, на якій знаходиться застраховане майно страхувальника;

б) для іншого рухомого майна - територія будинку (приміщення). Договором страхування за згодою сторін може бути передбачене страхування рухомого майна під час його транспортування. У разі, якщо подія, що може бути визнана страховим випадком, настала, щодо застрахованого майна, що в момент настання такої події знаходилося поза місцем (територією) страхування, така подія може бути не визнана страховиком страховим випадком, а останній звільняється від обов'язку сплачувати страхове відшкодування.