Розділ 12. Страхування відповідальності

б) шкоди, заподіяної майну третіх осіб.

За укладеними договорами страхування страховик несе відповідальність у межах тих страхових сум (лімітів відповідальності), які зазначені в договорі страхування, незалежно від кількості осіб, яким було заподіяно шкоду, кількості заявлених вимог у зв'язку із заподіянням шкоди.

Страховик не несе відповідальності й не відшкодовує ту частину збитків, що перевищує страхову суму (відповідний ліміт відповідальності) за договором страхування. Протягом строку дії договору страхування страхова сума (ліміт відповідальності) може бути змінена за згодою сторін.

Страхова сума при добровільному страхуванні відповідальності виробників (продавців) товарів, робіт (послуг), як правило, розраховується у відсотках до товарообігу та об'єму наданих послуг підприємства страхувальника на основі даних попередніх періодів.

Страховий платіж визначається згідно зі страховим тарифом, розмір якого встановлюється при укладанні договору страхування залежно від ступеня ризику, виду та обсягу товару (робіт і послуг), страхових сум (лімітів відповідальності), розміру франшизи, строку страхування та інших чинників у залежності від конкретних умов страхування (табл. 12.1).

Таблиця 12.1. Базові річні страхові тарифи з добровільного страхування відповідальності виробника (продавця) товарів, виконання робіт (послуг)

Крім вищеназваних факторів впливу на величину страхового тарифу, необхідно виділити додаткові чинники, від яких залежить величина страхового тарифу:

o виду продукції товарів, робіт (послуг), що виготовляється (надається) страхувальником;

o місця реалізації продукції товарів, робіт (послуг) (місцевий, національний та/або міжнародний ринки збуту);

o відповідність національним та міжнародним стандартам безпеки продукції товарів, робіт (послуг);

o специфічним особливостям діяльності страхувальника (товаровиробник, постачальник, продавець та реалізатор послуг);

o імідж та репутація страхувальника.

o Договором страхування може бути передбачена франшиза, вид та розмір якої визначається за згодою сторін:

o при встановленні безумовної франшиза, страховик у всіх випадках виплачує страхове відшкодування за вирахуванням встановленої франшиза;

o при встановленні умовної франшиза, страховик не виплачує страхове відшкодування, якщо збиток не перевищує розміру встановленої франшизи, але відшкодовує збиток у повному обсязі, якщо його розмір перевищує встановлену у договорі страхування умовну франшизу (за вирахуванням безумовної франшизи).

За згодою сторін може встановлюватися загальна франшиза за договором страхування, окрема франшиза за кожним страховим випадком, на одну потерпілу третю особою (вигодонабувача). Розмір франшизи може встановлюватися за згодою сторін у відсотках від страхової суми, або в абсолютному грошовому виразі.

Необхідними умовами укладання страхової угоди для страховика є інформація страхувальника щодо відповідності вироблених товарів, робіт (послуг) існуючим нормам та нормативам, а також наявність у страхувальника відповідних документів (дозволів, сертифікатів, нормативно-технічної документації тощо), які підтверджують право підприємців займатися господарською діяльністю.

Відповідальність страховика перед страхувальником щодо покриття збитків третім особам (вигодонабувачам) настає у разі виникнення страхової події передбаченої договором страхування.

Виплата страхового відшкодування здійснюється страхувальнику, у разі, якщо страхувальник, за письмовою згодою страховика, самостійно врегулював вимоги, пред'явлені йому третіми особами, або за письмовою згодою страхувальника безпосередньо третім особам або іншим особам, які відповідно до чинного законодавства та умов договору страхування, мають право на отримання страхового відшкодування). Договором страхування може бути передбачено, що страховик, за згодою страхувальника, здійснює виплату страхового відшкодування безпосередньо медичному закладу, у якому потерпіла третя особа проходила лікування, підприємствам бо організаціям, які здійснюють відновлювальний ремонт майна, пошкодженого внаслідок настання страхового випадку, тощо. Страховик має право рекомендувати страхувальнику врегулювати претензію в обсязі, у якому претензія може бути урегульована на розсуд страховика.

Якщо страхувальник не погоджується з рекомендованим врегулюванням претензії та починає судову справу, то страховик має право відмовитися від справи і його відповідальність не буде перевищувати суму, що відповідає розміру шкоди, у межах якої ця претензія може бути урегульована, й розміру претензійно-позовних витрат, узгоджених страховиком за першою його рекомендацію по врегулюванню претензії.