Спеціалісти у галузі економічної соціології (зокрема О. Вудворт і Ч. Арджіріс) вважають за необхідне доповнити економічні та соціологічні змінні психологічними характеристиками. Перед сучасними науковцями постає задача поєднання двох підходів - надособистісного (організаційного) і особистісного (соціолого-психологічного), що вимагає логічного і методологічного обґрунтування, включення психологічних механізмів до організаційної структури. Ч. Арджіріс прийшов до з'ясування цього питання, пояснивши причини організаційних змін. Він довів, що джерелом цих змін є особистість у структурі організації. А для того, аби особистість могла виконувати інноваційні функції, необхідна система управління, що ґрунтується на відповідній науково-теоретичній позиції. Ч. Арджіріс сформулював умови, завдяки яким можливі зміни або інновації у процесі функціонування . організації:
· ослаблення сил, що стримують зміни;
· пом'якшення організаційного тиску на членів організації;
· створення умов для інформаційного вибору;
· підвищення рівня автономності членів організації відносно організаційного контролю;
· залучення рядових членів організації до управлінської діяльності;
· відбір і формування особистостей, здатних ризикувати і експериментувати [4, 118].
Сучасні наукові досягнення західних учених відрізняються від розробок їхніх попередників, перш за все, своєю практичною спрямованістю. Головним недоліком класичної науки, на думку Ч. Арджіріса, є дисциплінарна обмеженість, яка заважала науковій думці знайти практичний вихід в управлінні організаціями.
Нові можливості синтезованого знання продемонстрували соціологи Мак-Кленанд, Дж. Еткін та Дж. Катона. В основі їхнього підходу лежить соціологія експектацій (очікувань), а центральною категорією є категорія "досягнення" (achievement). Теорія даних авторів формувалася під впливом психологічних шкіл В. Джемса і К. Левіна.
Принципи нової науки (економічної соціології) значною мірою знайшли своє відображення саме в дослідженнях Дж. Катони. Саме він звернув увагу на сферу споживання, котру презентував у вигляді системи поведінки. Основні відносини в рамках даної системи розгортаються не навколо інвестицій, виробництва і споживання, а навколо особистості споживача. Такий підхід дозволяє зосередитись, перш за все, на значенні психологічних проявів, зокрема на соціально-психологічних властивостях різних соціальних груп, до яких належить індивід.
Сучасні західні теоретики в галузі економічної соціології розглядають сферу економіки у широкому соціокультурному контексті. Найбільш властива така позиція Філіпу Уріберну. Він зазначає, що речі задовольняють людські потреби лише в тому разі, коли вони адекватні певним культурним традиціям та звичаям. Саме так західні дослідники визначають деякі соціологічні поняття, наприклад, такі як "абсолютне зубожіння" та "відносне зубожіння". Якщо перше поняття визначає фізичний стан людини, то друге стосується порушення процесу споживання, нормального за умов певної країни згідно з її культурно-історичними традиціями [1, 18].
Таким чином, для сучасної економічної соціології Заходу є характерними [1, 19]:
· психологічна редукція економічної науки;
· перехід на рівень поведінкових теорій;
· використання категорій, що дозволяють окреслити зміст та мотиви економічної поведінки;
· врахування впливу неекономічних чинників на економічну поведінку;
· прогнозування реакції груп населення на економічні інновації;
· дослідження впливу масової свідомості і масової поведінки на ринкові зміни.
Що ж до основних напрямків досліджень сучасних західних соціологів, то має сенс відзначити доробки Ф. Іріберна (вивчення споживацької поведінки), Р. Гордона та П. Телока (вплив урядової політики на динаміку потреб), Б. Леменішера (поведінки сім'ї). Взагалі ж, на думку відомого американського соціолога Г. Беккера, усі види соціальної поведінки можна звести до трьох основних ознак: організація поведінки, ринковий характер останньої та наявність стійких упереджень.
Говорячи про сучасну західну соціологію, не можна залишити поза увагою й так звану "нову економічну соціологію". Відомий шведський соціолог Р. Сведберг вважає, що вихідним пунктом її розвитку є 1985 рік. Саме тоді побачила світ стаття М. Грановеттера "Економічна діяльність і соціальна структура: проблема вкоріненості". На думку харківського соціолога Ю. Чернецького, дана стаття стала "маніфестом" цього типу соціології [5,137]. "Нова економічна соціологія" спирається (найбільшою мірою) на три напрямки соціологічного теоретизування: "теорію меж", "культурну соціологію" та "організаційну соціологію".
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Спеціальні та галузеві соціології» автора Пилипенко В.Є на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Статус і роль економічної соціології у системі соціологічних наук“ на сторінці 2. Приємного читання.
