Участь громадян у політичному процесі

Спеціальні та галузеві соціології

політики, здатної більшою чи меншою мірою бути публічною трибуною для трансформації приватних інтересів у спільні.

Участь у політиці означатиме дії, за допомогою яких громадяни відповідно до їх громадянського права беруть участь у виборі та встановленні правил суспільного життя, розподілі влади і ресурсів і, навмисно чи ненавмисно, у визначенні політичного курсу. Дана дефініція близька відомому визначенню, представленому Г. Мак-Клоським у Міжнародній енциклопедії соціальних наук (1968). Ця дефініція є дуже широкою і містить спектр можливих позицій участі, що відбивають різну інтенсивність, форми, факторну обумовленість і результативність.

Найважливішим чинником політичної участі громадян і, більше того, прояву "людини політичної" як суб'єкта політичного поля є ефективність політичного режиму, його здатність сформувати у громадян віру в можливість впливати на політику і на визначення ситуації в суспільстві чи в громаді в цілому (почуття ефективності). Традиційно, починаючи з робіт С Ліпсета, Д. Істона, Г. Алмонда, в соціології політики почуття ефективності політичного режиму вимірюється за допомогою таких показників:

почуття (не-) задоволеності комплексом інтеріоризованих особистістю об'єктивних ситуацій:

існуючою політичною системою;

економічним ростом;

соціальними нерівностями;

інституціональним устроєм суспільства;

суб'єктивні уявлення про ідеальний і реальний зв'язок між громадянином і політичною системою:

уявлення про роль громадян у політиці держави;

уявлення про власну роль у політиці.

Формування віри в ефективність політичного режиму має бути важливим цільовим компонентом політичного процесу. Підтвердження цієї гіпотези означає, що проблема "посттоталітарних пасток" демократії в сучасній Україні пов'язана не стільки з якістю "людини політичної", скільки з неефективністю сформованої системи (форм, правил і процедур) участі громадян у політиці.

Проте слід зазначити, що за винятком типу особистості, для якої політика, влада є пристрастю або вираженням актуалізованих особистісних потреб, участь у політиці нерідко стає вторинною, інструментальною подією: люди беруть участь у політиці, бо бачать у цьому засіб підвищення свого престижу, статусу, доходу, засіб задоволення психологічних потреб. Участь у політиці здатна додавати людині почуття власної сили, значущість як у власних очах, так і з точки зору соціального оточення.

Визначення позицій політичної участі громадян — це ще одна традиційна тема для соціології політики. Разом із тим, у вітчизняній науці дана тема тільки починає розвиватися, усе ще залишаються недостатньо визначеними способи пояснення реальних фактів позиціювання громадян у політичному полі. Один із перших варіантів вирішення даної дослідницької задачі був запропонований Лестером Мілбратом в роботі "Політична участь" (1965 р.). На основі емпіричних даних про політичну поведінку громадян США Л. Мілбрат обґрунтував виділення двох основних і внутрішньо неоднорідних типів участі у політиці, а саме:

тип "тих, хто бере участь", у сукупності яких виділяються три підгрупи учасників в залежності від ступеня активності:

активність "гладіатора", що відрізняється високим ступенем включеності й інтенсивності; частка групи в загальній чисельності громадян США, за оцінками Л. Мілбрата, складала не більше 3%;

"перехідна " активність, що виявляється у відвідуваннях передвиборних зборів і мітингів, у зустрічах з активістами партій і політичними лідерами, в участі у фінансуванні політичних кампаній партій та лідерів тощо. За даними Л. Мілбрата, частка такої групи не перевищує 7—9% від чисельності громадян;

активність "глядача", масштаби якої не виходять за межі актів голосування й участі в обговоренні найбільш гострих політичних проблем із колегами, друзями, сусідами і членами родини. Представники даної групи учасників зазвичай орієнтовані на підтримку лідерів, які володіють помітним впливом. Дана група є найбільш масштабною, її чисельність досягає 60%;

тип "апатичної (чи — відчуженої) публіки ". За оцінками Л. Мілбрата, до даного типу може бути віднесено близько 30% громадян.

Таким чином, центральною ідеєю Л. Мілбрата було уявлення про те, що ступінь участі у політиці може бути ієрархізованим, а ієрархія участі може вимірюватись в термінах часу, енергії та ресурсів: кожному спадному рівню повинні відповідати менші індивідуальні внески в політику.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Спеціальні та галузеві соціології» автора Пилипенко В.Є на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Участь громадян у політичному процесі“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ СПЕЦІАЛЬНИХ ТА ГАЛУЗЕВИХ СОЦІОЛОГІЙ

  • ЕКОНОМІЧНА СОЦІОЛОГІЯ

  • Статус і роль економічної соціології у системі соціологічних наук

  • Вітчизняна економічна соціологія. Основні напрямки досліджень

  • Суб'єкти економічних відносин

  • Соціально-економічна поведінка особистості

  • Соціально-економічні орієнтації населення України

  • СОЦІОЛОГІЯ ПОЛІТИКИ

  • Політика як соціальний феномен

  • Участь громадян у політичному процесі
  • СОЦІОЛОГІЯ КУЛЬТУРИ

  • Сучасна соціологія культури як наукова дисципліна.

  • Аналіз культури як системи

  • Статика і динаміка як основні характеристики культури-системи.

  • Проблема взаємовідносин системи-культури і системи-суспільства.

  • Аналіз сучасних соціокультурних систем.

  • Актуальні дослідницькі теми соціології української культури

  • Нові реалії функціонування художньої культури.

  • Емпіричні виміри української соціології культури.

  • СОЦІОЛОГІЯ ОСВІТИ

  • Предметна сфера соціології освіти

  • Освіта як соціальний інститут

  • Система освіти України

  • Шляхи розв'язання економічних проблем освіти

  • СОЦІОЛОГІЯ МОРАЛІ

  • Історія та сучасний стан західної соціології моралі

  • Розвиток вітчизняної соціології моралі

  • СОЦІОЛОГІЯ РЕЛІГІЇ

  • Поняття про релігію

  • Концепції походження релігії

  • Релігійність

  • Критерії релігійності

  • Релігійні організації

  • Держава і церква

  • Релігія в світі

  • СОЦІОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ

  • Особистість як суб'єкт соціальних відносин

  • Особистість як об'єкт соціальних відносин

  • ЕЛЕКТОРАЛЬНА СОЦІОЛОГІЯ

  • Теорії електорального вибору

  • Теоретичний аналіз електоральної активності

  • Види досліджень та методи прогнозування в електоральній соціології

  • СОЦІОЛОГІЯ ЗЛОЧИННОСТІ

  • Історичний шлях і теоретичні набутим соціології злочинності

  • Актуальні емпірико-соціологічні дослідження

  • СОЦІОЛОГІЯ ПРАЦІ

  • Формування і становлення соціології праці

  • Виробнича група як об'єкт соціологічного аналізу

  • Розділ 12. СОЦІОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ

  • Формування організаційної культури як важливий соціальний процес