Розділ «ГЛОСАРІЙ»

СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА – діяльність держави й інших політичних інститутів по управлінню розвитком соціальної сфери суспільства. Соціологія сприяє виробленню С. п., альтернативних варіантів рішення в цій області, обґрунтуванню соціальних пріоритетів.

СОЦІАЛЬНА ПСИХОТЕРАПІЯ – система методів впливу на психологізовану уяву про причини і факти, породжуючі негативні явища, а також різні соціальні рухи в суспільстві. Згідно з цією концепцією, поведінка з "відхиленнями" будь-кого(злочинність, наркоманія, психічні захворювання або антиурядові виступи) пояснюється відхиленнями в психіці людей, зумовленими різними причинами. Методами корекції всіх форм поведінки, що відхиляється служать використовування психофармакологічних засобів, гіпноз, електрошок, насильна ізоляція, нейрохірургія та ін.

СОЦІАЛЬНА РОБОТА (як вид діяльності) – вид професійної діяльності, направленої на задоволення соціально-гарантованих і особистісних інтересів і потреб різних груп населення, на створення умов, які допомагають відновленню або поліпшенню здатності людей до соціального функціонування.

СОЦІАЛЬНА РОБОТА (як наука) – вид діяльності, функція якої складається у виробленні теоретичної систематизації знань про соціальну сферу.

СОЦІАЛЬНА РОБОТА (як навчальна дисципліна) – вид діяльності, мета якої дати цілісне уявлення про зміст соціальної роботи, її основних напрямів, інструментаріїв, технологій і організації, навчити методам цієї роботи.

СОЦІАЛЬНА СФЕРА – область життєдіяльності людського суспільства, у якій реалізовується соціальна політика держави, шляхом розподілу матеріальних і духовних благ, забезпечення прогресу всіх сторін суспільного життя, поліпшення положення людини праці.

СОЦІАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ – 1) розділ філософії, у якому розглядаються якісна своєрідність суспільства, його цілі, генезис і розвиток доль і перспектив; 2) розділ загальної соціології, в якому названі вище проблеми досліджуються за допомогою понять теоретичної соціології і близьких до неї дисциплін. Засновниками С.ф. (переважно у другому значенні) вважаються, з одного боку, К. Сен-Симон і О. Конт, з іншою К. Маркс і Ф. Енгельс. У марксизмі С.ф. нерідко ототожнюється з поняттям "історичний матеріалізм".

СОЦІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ – державна система допомоги, підтримки й обслуговування старих і непрацездатних громадян, а також сімей, що мають дітей.

СОЦІАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО – правові норми, які регулюють положення працюючих по найму, а також питання соціального забезпечення й соціального захисту людей.

СОЦІАЛЬНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ – комплекс заходів щодо надання соціальної допомоги громадянам, які її потребують, що сприяє збереженню соціального здоров'я й підтримці життєдіяльності, подоланню кризових ситуацій, розвитку самозабезпечення і взаємодопомоги. С.о. є частиною системи соціальної безпеки населення й здійснюється соціальними службами.

СОЦІАЛЬНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ В БУДИНКУ ДЛЯ ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО ВІКУ – сукупність надомних послуг, гарантованих державою: організація харчування й доставка продуктів на будинок; допомога в придбанні медикаментів, товарів першої необхідності; в отриманні медичної допомоги й супровід у медичні установи; допомога в підтримці умов існування відповідно до гігієнічних вимог; організація різних соціально-побутових послуг (ремонт житла, забезпечення паливом, обробка присадибної дільниці, доставка води, оплата комунальних послуг та ін.)

СОЦІАЛЬНЕ ПАРТНЕРСТВО – трудові відносини, які характеризуються спільністю позицій, узгодженими діями найманців, роботодавців і держави. їх зазвичай представляють на переговорах за висновками колективних договорів профспілки, організації підприємців, представників адміністрації.

СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ – система пріоритетів і механізмів по реалізації законодавчо-закріплених соціальних, правових і економічних гарантій громадян, органів управління всіх рівнів, інших інститутів, а також система соціальних служб, яка повинна забезпечити певний рівень соціальної захищеності, що допомагають досягнути соціально прийнятний рівень життя населення відповідно до конкретних умов суспільного розвитку.

СОЦІАЛЬНИЙ ПАСПОРТ КОЛЕКТИВУ ПІДПРИЄМСТВА – документ, що відображає стан соціальної структури колективу (співвідношення кваліфікаційних, соціально-демографічних і інших груп працівників), виробничо-технічних і економічних коштів підприємства, що визначають цей стан. С.п.к.п. містить інформацію, на основі якої планують соціальний розвиток колективу, визначають пріоритетні напрямки, необхідні виробничо-технічні, економічні і інші заходи.

СОЦІАЛЬНИЙ ПЕДАГОГ – працівник соціальної сфери, який спеціалізується на роботі з дітьми й батьками, з дорослим населенням в сімейно-побутовому середовищі, з підлітками і молодіжними групами і об'єднаннями. С.п. покликаний забезпечувати соціально-психологічну підтримку процесу соціалізації дітей і молоді, надавати психолого-педагогічну допомогу сім'ї, різним виховним установам, виконувати роль посередника, зв'язуючого ланки між дітьми й дорослим населенням, школою й сім'єю, особистістю й державою, надавати допомогу підліткам в період їх соціального і професійного становлення, захищати їхні права. Можлива наступна спеціалізація С.п.: організатор культурного дозвілля, організатор фізкультурно-оздоровчої роботи за місцем проживання тощо.

СОЦІАЛЬНИЙ ПРАЦІВНИК – людина, яка внаслідок своїх посадових і професійних обов'язків надає всі (або окремі) види соціальної допомоги в подоланні людиною, сім'єю або групою людей проблем, що виникли у них.

СОЦІАЛЬНИЙ РОЗВИТОК – 1) у широкому значенні вся сукупність економічних, соціальних, політичних і духовних процесів; 2) у вузькому значенні розвиток соціальної сфери, соціальних відносин у власному значенні слова: процес, під час якого відбуваються істотні кількісні та якісні зміни в соціальній сфері, суспільному житті або окремих її компонентах соціальних відносин, соціальних інститутах, соціально-групових і соціально-організаційних структурах тощо.

СОЦІАЛЬНІ ВІДМІННОСТІ – історично зумовлена несхожість між класами, соціальними групами й прошарками, які базуються на соціально-економічній неоднорідністі праці (розумової й фізичної, індустріальної й аграрної, управлінської й виконавської, механізованої й немеханізованої, кваліфікованої й некваліфікованої), на неоднаковому розвитку соціальної активності, культури, освіти, кваліфікації, умов праці й побуту, способу життя суспільних класів, соціальних груп і прошарків.

СОЦІАЛЬНІ СЛУЖБИ – сукупність державних і недержавних органів управління, структур і спеціалізованих установ, що здійснюють соціальну роботу по обслуговуванню населення, що надають соціальну допомогу й послуги з метою подолати або пом'якшити складну ситуацію.

СОЦІОЛОГІЯ – наука про закономірності становлення, функціонування й розвитку суспільства загалом, соціальних відносин, соціальної спільноти й груп населення.