Розділ «ГЛОСАРІЙ»

У

УБОГІСТЬ – 1) крайня бідність; 2) {перен.} бідність (почуттів, думок), занепад духа.

УВАГА – форма психічної діяльності людини, що виявляється в її спрямованості й зосередженості на певних об'єктах при одночасному абстрагуванні від інших. У. є такою психічною функцією, яка характеризує вибіркове ставлення до навколишнього світу, коли з великої кількості подразників свідомість виділяє один або декілька.

УМІННЯ – використання суб'єктом наявних знань і навичок для вибору й застосування прийомів дій відповідно до поставленої мети.

УМОВИ ПРАЦІ – сукупність особливостей знарядь і предметів праці, стан виробничого середовища організації труда, що впливають істотний чином на здоров'я, настрій і працездатність індивіда.

УПРАВЛІННЯ – у психології – свідомий і цілеспрямований процес впливу на свідомість і поведінку окремих індивідів або членів групи, колективу, організації з метою підвищення організованості та ефективності їх спільної діяльності.

УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНЕ – 1) у широкому значенні управління всіма й будь-якими суспільними процесами на відміну від управління в біологічних і технічних системах; 2) у вузькому значенні – управління процесами і явищами соціальної сфери суспільного життя, засіб реалізації соціальної політики.

УПРАВЛІНСЬКЕ КОНСУЛЬТУВАННЯ – різновид професійної діяльності щодо вдосконалення управління, центральна ланка якої – експертна допомога керівникам у розв'язанні проблем управління соціальними системами.

УСИНОВЛЕННЯ, УДОЧЕРІННЯ – прийняття на виховання неповнолітніх дітей, що позбавилися піклування батьків, з встановленням між усиновленим і усиновлювачем правових (особистих і майнових) відносин, існуючих між батьками й дітьми.

УСТАНОВКА – стан готовності до певної активності, спрямованої на задоволення тієї чи іншої потреби.

УСТАНОВКА СОЦІАЛЬНА – ціннісне відношення суб'єкта до соціального об'єкта, виражене в готовності позитивної або негативної реакції на нього. Вироблення позитивної установки на роботу з клієнтами соціальних служб, на соціальну роботу в цілому, неодмінна умова успішної професійної діяльності соціологів.

УСТАНОВКА СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА – 1) готовність, схильність індивіда або групи людей визначеним чином реагувати на ті або інші явища соціальної дійсності; 2) відносно стійка в часі система поглядів, заснованих на ціннісних орієнтаціях індивіда, а також сукупність пов'язаних з ними емоційних станів, зорієнтованих до певних дій. Знання У.с.-п. має велике практичне значення в соціальній діяльності, у тому числі й у соціальній роботі, контактах соціальних працівників і клієнтів.

УТРИМАНЕЦЬ – людина, що перебуває на чиему-небудь утриманні.

УТРИМАННЯ – забезпечення непрацюючого (хворого, престарілого, неповнолітнього тощо) коштами, необхідними для існування.

УТРИМАНСТВО – прагнення у всьому розраховувати на допомогу інших, а не на свої сили.

УЯВА – психічний процес, що полягає у створенні людиною нових образів, уявлень, думок на базі її попереднього досвіду.

Ф

ФАЗА (від гр. phasis – поява) – період, ступінь розгортання певного явища, подій. У психології розрізняють Ф. вікового розвитку індивіда, Ф. соціалізації особистості тощо.

ФАКТ СОЦІАЛЬНИЙ – 1) подія, що відбулася в певний час, при певних умовах незалежно від дослідів суб'єктів; 2) у пізнавальному, гносеологічному значенні подія, описана в чітких поняттях з зазначенням специфіки соціальної ситуації, в якій вона відбулася. У якості Ф.с. розглядають дії, вчинки і характеристики поведінки людей, соціальних та інших груп, матеріальні й духовні продукти людської діяльності, думки, погляди, оцінки людей, їх взаємозв'язки.

ФАКТОР (від лат. facio – роблю) – умова, рушійна сила, причина якогось явища, процесу.