Розділ «ГЛОСАРІЙ»

СОЦІУМ – велика стійка соціальна спільнота людей, яка характеризується єдністю умов їх життєдіяльності в якихось істотних відносинах і, внаслідок цього, спільністю культури. Різновиди С.: суспільство, родові й сімейно-родові, соціально-класові, національно-етнічні, територіально-поселенські спільності. Знання С. є одним із чинників успішної соціальної діяльності.

СПІЛКУВАННЯ – специфічна міжособистісна взаємодія людей як членів суспільства, представників певних соціальних груп і спільнот, що здійснюється на основі відображення соціальної дійсності, опосередковане системою суспільних відносин. Без знання теорії і оволодіння навичками С., як свідчить практика, неможлива соціальна робота.

СПОЖИВЧИЙ КОШИК – споживчий бюджет; загальна сума витрат і їх конкретний розподіл на забезпечення середньостатистичного споживання людини (сім'ї) у певний період, сукупність товарів і послуг, що забезпечують задоволення найнеобхідніших потреб людини.

СПОСТЕРЕЖЕННЯ – метод збору первинної соціальної інформації шляхом прямої і безпосередньої реєстрації дослідником подій і умов, в яких вони мають місце.

СТАТУС СОЦІАЛЬНИЙ (лат. status – становище) – інтегрований показник положення соціальних та інших груп і їх представників у суспільстві, в системі соціальних зв'язків і відносин. Визначається за певними ознаками як природного (стать, вік, національність), так і соціального характеру (професія, рід занять, прибуток, службове положення тощо). Одна із задач соціальних працівників сприяти збереженню й зміцненню С.с. своїх клієнтів.

СТЕРЕОТИП СОЦІАЛЬНИЙ – спрощене, стандартизоване уявлення (або образ) про соціальний об'єкт (індивіда, групу, явище або процес), що володіє високою стійкістю, нерідко емоційно забарвлене.

СТИЛЬ життя – компонент образу життя, що характеризує поведінкові особливості щоденної життєдіяльності людини (зокрема, ритм, інтенсивність, темп життя), а також соціально-психологічні межі побуту й взаємодії між людьми, які нерідко виражають національно- етнічні і соціально-професійні межі соціальної спільноти, групи.

СТРАХ – емоція, яка виникає в ситуаціях загрози біологічному або/та соціальному існуванню індивіду і скерована на джерело дійсної або уявної загрози. Інколи страх виникає не при наявності факторів загрози, а при їх передбаченні.

СТРАХОВИЙ ФОНД – резервний фонд або фонд ризику, який створюється підприємствами, фірмами, акціонерними товариствами для забезпечення їхньої діяльності при несприятливій кон'юнктурі, затримці замовниками платежів за поставлену продукцію. Має важливе значення для соціальної підтримки робітників і членів їх сімей.

СТРАХОВКА – страхова сума, на яку страхується суб'єкт згідно із законом про обов'язкове страхування або при укладенні договору добровільного страхування.

СТРАХУВАЛЬНИК – установа, що приймає на себе зобов'язання виплачувати страхову премію при дотриманні умов договору.

СТРАХУВАННЯ – система соціально-економічних відносин, при яких за рахунок внесків підприємств, організацій і населення створюються страхові фонди, призначені для відшкодування збитку від стихійного лиха і інших несприятливих випадкових явищ, а також для надання громадянам або їх сім'ям допомоги при настанні певних подій в їх житті, що є предметом страхового договору.

СТРЕС (від англ, stress – напруга) – емоційний стан організму; виникає в напружених обставинах.

СТРЕС СОЦІАЛЬНИЙ – особливий стан соціального об'єкта, що включає різні види соціального напруження, тиску, екстремальних навантажень тощо, який викликаний різними чинниками соціального життя (швидкість і частота соціально-культурних змін, перетворення в господарсько-виробничій сфері, форми зайнятості, міграція, урбанізація тощо). Глибоке знання цього феномена обов'язкове для кожного соціального працівника, оскільки його клієнтами часто виявляються люди, що пережили С.с. або такі, що знаходяться в стресовій ситуації.

СУБ'ЄКТ (від лат. subjectum – підкладене) – суспільний організм, чия практична і пізнавальна активність спрямована на об'єкт.

СУБЛІМАЦІЯ (від лат. sublimo – підіймаю, підношу) – у психоаналізі З. Фрейда один із механізмів психологічного захисту, який знімає напруженість у ситуації конфлікту шляхом трансформації інстинктивних форм психіки в більш пристойні для індивіду в суспільстві.

СУБСТИТУЦІЯ – означає заміну, наприклад, замість виконання посадових обов'язків, службовець вибирає для себе інші обов'язки, які й виконує бездоганно. Принципово можливо провести віддалену аналогію між субституцією та сублімацією.

СУКУПНИЙ ПРИБУТОК (сім'ї) – сума грошових коштів, які отримані у вигляді заробітної платні, пенсій, стипендій, допомог тощо, грошових і натуральних (в грошовій оцінці) виплат, отриманих за роботу на сільськогосподарських підприємствах, вартості чистої продукції від приватного підсобного господарства.

СУКУПНИЙ СУСПІЛЬНИЙ ПРОДУКТ – сукупна маса вироблених у певному році матеріально-речових благ і послуг в незмінних або поточних цінах, у вигляді фізичного або вартісного об'єму, в усіх галузях господарства країни. С.с.п. один з найважливіших матеріальних чинників, що забезпечують соціальний захист населення.

СУСПІЛЬНА ДУМКА – стан масової свідомості, який уміщує в собі приховане або явне відношення різних соціальних спільнот до проблем, подій та фактів дійсності.