Розділ «Частина VII. Прикладні аспекти психології»

• Ціннісні ставлення — позиція особистості стосовно всього навколишнього і самої себе, що зумовлює певний характер її поведінки стосовно кого-небудь чи чого-небудь.

• Світогляд — інтеграція досвіду, знань і самосвідомості в цілісну картину світу, яка зумовлює життєву орієнтацію людини, її ставлення до дійсності та до самої себе.

Зміст повинен стати внутрішнім регулятором поведінки, дій та вчинків. При цьому слід пам’ятати, що зміст не тотожний формам прояву.

Можна розглянути різні підходи до класифікації методів виховання. Саме за джерелом передачі змісту виділяють такі групи методів:

1) словесні — розповідь, бесіда, інструкція;

2) практичні — вправа, тренування, самоуправління, тренінг та інші;

3) наочні — ілюстрація, показ, демонстрація.

Виходячи з найпростішої структури особистості, це методи:

1) формування свідомості;

2) формування поведінки;

3) формування почуттів і ставлень.

Засобами соціально-психологічного впливу в процесі виховання є переконування, навіювання, наслідування, зараження, позитивне або негативне підкріплення (заохочення та покарання). До важливих механізмів процесу виховання слід віднести: копіювання, яке поступово набуває цілеспрямованого, творчого характеру; перенос знання, тобто формування понять; провідний вид діяльності; вправи, спілкування, самосвідомість і самооцінку. Забезпечення продуктивності дії цих механізмів належить до важливих чинників виховання. Доповнимо їх такими чинниками, як наявність цілей виховання, біологічні чинники, сім’я та особливості сімейного виховання, сумісна діяльність з іншими, включення в різні види діяльності, спрямованість, нарешті, особистість самого вихователя. При цьому важливою умовою є самодіяльність вихованця.

Здійснюючи процес виховання, слід перш за все знати самого вихованця, його біологічну природу, тип вищої нервової діяльності, темперамент, фізичну своєрідність, структуру його потреб, мотиви, особливості психічних процесів, здібності, інтереси, ідеали, духовну своєрідність, задатки, вольові якості, самооцінку, рівень домагань, специфічні умови життя, сім’ю. Такі знання дають можливість реалізувати індивідуальний підхід у процесі виховання. Важливою задачею в процесі виховання є озброєння вихованця знаннями про засоби, які забезпечують успішне задоволення соціально цінних спонукань, як і озброєння самими засобами задоволення потреб. важливим принципом виховання є спрямованість на позитивне, створення умов для переживання успіху, акцент на позитивні емоції.

Безсумнівно, у процесі виховання слід враховувати й вікові аспекти: зміну провідного виду діяльності, вікову динаміку всіх процесів і сфер (емоційно-вольової, мотиваційної, пізнавальної), вікові особливості спілкування як з однолітками, так і з дорослими, рівень розвитку самосвідомості, статевий розвиток та статеву ідентифікацію; відповідно до вікових особливостей треба брати до уваги можливість впливати на дитину безпосередньо або опосередковано.

Інтерес становить можливість визначення результату процесу виховання, тобто критерії вихованості. визначимо основні з них:

1) наявність моральних принципів і засвоєність норм суспільства (гуманність, колективізм, емоційно-моральне дійове ставлення до людей, природи, матеріальних і духовних цінностей);

2) ставлення до діяльності (працелюбність, ініціативність, повага до людей праці, дисципліна);

3) відповідальність за свої вчинки, єдність слова й справи;

4) підтвердження знання правил конкретними вчинками;

5) система взаємовідносин із оточенням;