Розділ «Частина III. Особистість у діяльності і спілкуванні»

Розділ 7. Психомоторика й дія

7.1. Загальне поняття психомоторики 

Психомоторика — складне слово, яке походить від грецького psyche, — душа, психіка й латинського motor — рушійний, руховий, такий, що приводить у рух. Психомоторні процеси являють собою об’єктивне сприйняття людиною всіх форм психічного відображення — від відчуття до інтелектуальної активності.

Уперше термін «психомоторика» в науку ввів І. М. Сє-ченов, під яким він розумів зв’язок різних психічних явищ із рухами й діяльністю людини. На його думку, первинним елементом психомоторної діяльності людини є рухова дія, що є руховим рішенням елементарної задачі, або, іншими словами, досягнення елементарної усвідомленої мети одним або декількома рухами. У свою чергу, рухову дію, що розвивається в процесі навчання, вправи або повторення, називають руховою або психомоторною навичкою.

Психомоторні процеси утворюють систему, до складу якої входять наступні компоненти:

A. Сенсомоторні процеси.

І. Сенсомоторні реакції:

1. Проста психічна реакція.

2. Складні реакції: 1) реакція вибору; 2) реакція перемикання; 3) відстрочена реакція; 4) ланцюгові реакції (автотемп).

3. Реакція на рухомий об’єкт (РРО).

4. Сенсомоторна координація: 1) реакція стеження; 2) складні координації.

5. Групові реакції стеження (гомеостат).

ІІ. Сенсомоторна координація.

Б. Довільні моторні дії.

B. Ідеомоторні процеси.

Зв’язок сприйняття й руху у відповідь стали називати сенсомоторним процесом. У процесі дослідження психомоторики дослідники виділили три групи реакцій у відповідь: проста сенсомоторна реакція, складна сенсомотор-на реакція і сенсомоторна координація.

Проста сенсомоторна реакція — це можливо швидша відповідь заздалегідь відомим простим поодиноким рухом на сигнал, що несподівано з’явився і, як правило, заздалегідь відомий. Вона має тільки один параметр — час. Причому розрізняють латентний час реакції, тобто час від моменту появи подразника, до якої залучена увага, до початку руху у відповідь, і час реалізації рухової дії.

У складних реакціях формування дії у відповідь завжди пов’язане з вибором потрібної відповіді з ряду можливих. Так, якщо необхідно з кнопок на пульті вибрати тільки одну, яку слід натиснути у відповідь на певний сигнал, то центральний момент реакції ускладнюється за рахунок вибору кнопки й пізнавання сигналу, тому таку складну реакцію прийнято називати реакцією вибору.

Найбільш складним варіантом сенсомоторної реакції є сенсомоторна координація, при якій динамічним є не лише сенсорне поле (наприклад, при реакції на рухомий об’єкт), але й реалізація рухового акту. З цим типом реакції ми стикаємося тоді, коли вимушені не лише спостерігати за змінами сенсорного поля, але й реагувати на них значною кількістю складних і різноспрямованих рухів. Наприклад, це відбувається, коли ви граєте в комп’ютерну гру.