Розділ «Частина VII. Прикладні аспекти психології»

Ще однією підсистемою забезпечення є підсистема реєстрації інформації. її призначення полягає в тому, щоб забезпечувати широкий діапазон когнітивних (пізнавальних) функцій — від перцептивних процесів до рішення завдань, які об’єднуються тим, що всі вони припускають використання накопиченої інформації. Цю підсистему інакше можна назвати «пам’ять». її завданням є реєстрація, організація, зберігання відомостей про світ у доступній для використання формі, яка забезпечує її володареві здатність до відображення об’єктивної реальності в суб’єктивних образах, тобто у вигляді інформації.

До підсистем забезпечення умовно можна віднести й інтенції особистості. Умовність полягає в тому, що ця підсистема забезпечує інформаційні процеси не безпосередньо, а опосередковано — через підсистему енергозабезпечення. Інтенції є будь-якою спрямованістю до активної діяльності; усі явища й механізми, які спонукають до діяльності, направляють її на досягнення мети. В основі інтенціонального компонента діяльності людини лежать її потреби й мотиви. Вони утворюють ієрархічно побудовану систему спонукань. Потреби й мотиви в цій системі перебувають у різних відношеннях між собою і можуть бути: синергічними (спрямованими в одному напрямі); антагоністичними (конфліктними); такими, що взаємно підсилюють або послабляють один одного. При цьому мотиви не завжди усвідомлюються людиною. Більше того, висловлювані людьми мотивування своїх учинків не завжди відповідають істинним спонуканням.

Механізми інтенції тісно пов’язані з соціальною і вольовою сферами людини. Інтенціональні чинники є не лише спонукальними компонентами цілеспрямованої діяльності, вони діють і в процесі діяльності, будучи регуляторами її протікання.

Психічні явища в діяльності оператора. Діяльність оператора являє собою процес досягнення поставлених перед СЛМ цілей, який складається з упорядкованої сукупності дій оператора. У своїй діяльності оператор усвідомлює мету своїх дій, уявляє їх очікуваний результат, сприймає й ,оцінює умови, в яких він діє, обмірковує послідовність окремих дій, установлює й підтримує свою увагу, закладає вольове зусилля, витягає з пам’яті необхідну інформацію, спостерігає за ходом діяльності й контролює її, переживає успіхи та невдачі тощо.

Операторська діяльність, як і будь-яка інша трудова діяльність людини, виходить з певних мотивів і спрямована на досягнення певної мети. У загальному сенсі мотив — це те, що спонукає людину до діяльності, а мета — те, чого вона прагне досягти в результаті діяльності. Мотив є усвідомленою, тобто віддзеркаленою свідомістю, потребою. Мета діяльності — це ідеальний або той, що уявляється мисленню, її результат. Відношення «мотив—мета» утворює свого роду «вектор», що направляє діяльність людини. Цей «вектор» істотно впливає на протікання психічних процесів (перцептивних, мнемічних, інтелектуальних), уключених в діяльність, — на психічні стани й динаміку працездатності людини.

Кінцевою метою будь-якої трудової діяльності є отримання якогось корисного (і для цієї людини, і для суспільства) результату. Але досягається ця мета поетапно, шляхом вирішення окремих завдань. Елемент діяльності, спрямований на виконання простого поточного завдання, у психології прийнято називати дією. Детальніший аналіз дозволяє розкласти дію на її складові — робочі рухи (у разі, коли йдеться про моторні дії). При такому розгляді дія виступає як система певним чином організованих рухів (рук, ніг, усього тіла). Чинником, що організовує рухи в систему (у дію), є завдання.

У кожен момент виконання дія характеризується високою мірою відповідності (адекватністю) предметові, знаряддям і умовам праці. Це можливо тільки тому, що предмет, знаряддя та умови праці відбиваються у свідомості людини, а виникле віддзеркалення (суб’єктивне віддзеркалення) виступає в ролі регулювальника виконуваної дії. Інакше кажучи, інформація про поточний стан предмета, на який спрямована дія, а також про зовнішні умови виступає у формі його суб’єктивного образу. Істотною його характеристикою є оперативність. «Оперативний» — означає пристосований для правильного і швидкого практичного виконання тих або інших завдань.

Ідеальне спеціалізоване віддзеркалення перетворюваного на дії об’єкта (предмета, процесу, явища), що складається під час виконання конкретної дії і підпорядковане завданню цієї дії, називається оперативним образом. Оперативний образ і виступає в ролі основного регулювальника дії, забезпечуючи її адекватність предмету, знаряддям і умовам праці. Саме завдяки оперативному образу окремі рухи органів людського тіла організовуються в єдину сис-тему—дію. Оперативний образ формується в процесі прийому й переробки інформації і водночас є чинником, що направляє їх течію та організацію.

Важлива роль у регуляції дій належить сигналам зворотного зв’язку, що несуть інформацію про результат виконаної дії. Ці сигнали включаються в оперативний образ, коригують його.

Операція словами та іншими знаковими системами дає можливість людині вирішувати певний клас завдань в ідеальному плані (без звернення до матеріальних предметів і операцій з ними). Саме у внутрішньому плані формуються програми діяльності людини. Таким чином, механізм психічної регуляції діяльності людини має складну будову. Він включає декілька рівнів:

• рівень відчуттів і сприйняття;

• рівень уявлень;

• рівень процесів мислення та мовлення.

Перший рівень пов’язаний з окремими діями, він забезпечує переважно регуляцію зовнішніх дій, відповідність цієї конкретної дії конкретним умовам, предмету й знаряддю праці.

Другий рівень відноситься також і до внутрішніх дій; узагальненість і панорамність представлення вторинного образу створює можливість варіювання прийомів виконання дій та їх перенесення з одних умов в інші.

Третій рівень стосується головним чином внутрішніх дій (розумового плану діяльності). Завдяки тому, що в процесах мислення та мовлення відбиваються загальні і істотні зв’язки між явищами (їх закономірності), цей рівень забезпечує можливість передбачення ходу подій і планування діяльності в цілому.

У реальній трудовій діяльності перераховані рівні її регуляції виступають у нерозривній єдності. Проте залежно від конкретних завдань той або інший рівень стає провідним. Так при виконанні завдання стеження за рухомим об’єктом (особливо стеження з переслідуванням) превалює перший з названих рівнів. При пошуку несправностей в апаратурі провідну роль беруть на себе другий і третій рівні. Співвідношення між цими рівнями змінюється в процесі навчання й тренування, при формуванні навичок. Стадії формування навички пов’язані зі зміною рівнів регуляції.

Принципова структура операторської діяльності така ж, як і будь-якої іншої трудової діяльності. Однак вона має деякі специфічні особливості, які визначаються тим, що оператор не має можливості взаємодіяти з предметом своєї праці (об’єктом управління) безпосередньо: інформація про об’єкт управління передається йому через систему технічних пристроїв, його дія на об’єкт також передається через систему технічних пристроїв. Оператор сприймає не самий об’єкт, а його інформаційну модель, маніпулює ж він із органами управління.

Елементарна схема діяльності оператора може бути описана таким чином. Є певний об’єкт управління. Мета діяльності людини-оператора полягає в тому, щоб перевести цей об’єкт з одного стану в інший (із стану а’ в стан а») або, навпаки, утримати об’єкт у якомусь стані (стані а’), долаючи зовнішні збурення. На основі наявної в його розпорядженні інформації (у тому числі й накопиченої в професійному досвіді) у людини-оператора формується певний образ майбутнього стану об’єкта управління, тобто образ того стану, який має бути досягнутий в результаті діяльності. Назвемо його образ-мета. Сприймаючи сигнали, які поступають від засобів відображення інформації, людина-оператор оцінює поточний стан об’єкта управління, звіряє його з образом-метою, аналізує можливі способи досягнення мети, приймає рішення й виконує дію (чи систему дій) з управління. Сигнали, що виникають у результаті цієї дії, передаються через технічні пристрої до об’єкта управління, змінюючи його стан. Сигнали про зміни в стані об’єкта надходять до оператора. Він оцінює, чи досягнута мета (або чи вирішено завдання, якщо йдеться про окрему дію), і залежно від результату оцінки або припиняє діяльність, або виконує нову дію з управління об’єктом, в останньому варіанті цикл управління повторюється.

Людину-оператора прийнято розглядати як ланку системи «людина—машина». Але це ланка особливого роду, що організовує всю систему і направляє її на досягнення певного, заздалегідь заданого, результату. Саме на людину випадає постановка мети й визначення окремих завдань, вирішення яких забезпечує її досягнення, виконання управлінських дій і оцінку здобутих. Технічні пристрої — це засоби, якими людина користується при виконанні дій і які несуть їй інформацію про результати цих дій.